Проблема із травленням, знайома майже кожній людині, може виступати як самостійна хвороба, так і симптомом серйознішої патології.
Що таке гастроентерит, його причини?
Гастроентерит – хвороба шлунково-кишкового тракту, є досить поширеною проблемою. Головні його прояви, такі як блювання, пронос, кольки в животі, слабкість та іноді підвищена температура, добре відомі багатьом.
Причини розвитку різноманітні:
- інфекційні агенти, такі як віруси, бактерії та паразити;
- токсини, що утворюються внаслідок розмноження бактерій у харчових продуктах;
- побічна дія певних лікарських засобів, хіміо- та радіотерапії;
- неправильне харчування та алергічні реакції на певні продукти;
- стресові ситуації.
Гастроентерит також може виникати, як один з симптомів інших захворювань.
Збудники інфекційних і паразитарних захворювань можуть потрапляти у зовнішнє середовище через кал, і тому дотримання основних правил гігієни, таких як миття рук після відвідування туалету та перед прийомом їжі, є важливим для запобігання гастроентериту. Також важливо уникати кафе та ресторанів, які можуть порушувати санітарні норми.
Класифікація гастроентеритів
Класифікація гастроентеритів розділяє їх на дві основні групи: інфекційні та неінфекційні. Інфекційні типи спричиняються різноманітними агентами, такими як віруси (50-70%), бактерії (15-20%) та паразити (10-15%). Це захворювання можна отримати через неправильне миття рук, використання спільних предметів з хворою особою та споживання немитих овочів та фруктів.
Вірусні форми можуть бути викликані різними типами вірусів, такими як рота-, норо-, адено- та коронавірусні інфекції. Всі вони лікуються однаково, тож лікарю немає потреби розрізняти їх етіологію.
Серед бактеріальних агентів найпоширеніші сальмонели, кампілобактер, шигели, кишкові палички та клостридії. Також існують одноклітинні паразити, такі як лямблії та криптоспоридії, які викликають паразитарні гастроентерити.
Неінфекційні види менш поширені. Вони можуть бути спричинені різними факторами, такими як неправильне харчування, певні лікарські препарати, хіміо- та радіотерапія, алергія на деякі продукти харчування. Деякі хвороби, такі як СНІД, окремі види раку, виразкова хвороба та хвороба Крона, можуть супроводжуватися гастроентеритом як симптомом або навіть основним проявом.
Гастроентерит може бути гострим або хронічним. Інфекційні характеризуються гострим початком, яскравими симптомами та короткотривлістю хвороби. У той час як неінфекційні гастроентерити можуть мати як гострі, так і хронічні форми, з періодами загострень та ремісій.
Для кодування за МКХ-10 захворюваннь використовуються різні коди, в залежності від їхнього походження: для інфекційних – від А00 до А09, для неінфекційних – від К50 до К52.
Симптоматика та прояви гастроентериту
Клінічна картина гастроентеритів різниться залежно від причини захворювання. Інфекційна форма зазвичай починається раптово та супроводжується блювотою, проносом з кров’ю та слизом або без них, кишковими коліками, слабкістю та підвищеною температурою – це класичні прояви кишкових інфекцій. Захворювання може супроводжуватися також м’язовим болем та пригніченим загальним станом.
Паразитарні гастроентерити, як правило, проявляються хронічним проносом, переважно без кров’яних домішок, за винятком амебної дизентерії. Слабкість та схуднення спостерігаються у випадках із вираженою діареєю.
Неінфекційні форми переважно супроводжуються розладами травлення. Симптоми можуть бути різними, від м’якого калу та метеоризму до сильного проносу, колік, слабкості, втрати ваги та загального погіршення самопочуття.
Діти, літні люди та особи зі зниженим імунітетом можуть переносити гастроентерит особливо важко. У разі сильного блювання у дітей може розвинутися сильне зневоднення, що може призвести до серйозних ускладнень, включаючи летальні. При помірному ступені дегідратації можуть спостерігатися такі симптоми, як сухість рота, рідкі сечовиділення та слабкість. Такий стан можна скоригувати без госпіталізації шляхом адекватного відновлення рідини. Тривожні ознаки вираженої дегідратації (холодні кінцівки, сонливість, різке зменшення чи відсутність сечовипускання, часте поверхневе дихання) вимагають невідкладної медичної допомоги.
Гастроентерит у дитячому віці
Гастроентерит – одне з найпоширеніших захворювань серед дітей. Найбільш схильні до них діти молодше 5 років, особливо тяжко хворіють немовлята до 1 року, а надзвичайно важкий перебіг спостерігається у дітей молодше 6 місяців. Незрілий імунітет, часте перебування у великих дитячих колективах (дитсадки, школи) та ще несформовані гігієнічні навички (тягнуть все в рот, не завжди миють руки) сприяють швидкому поширенню кишкових інфекцій серед дітей.
Якщо для дорослої людини інфекційні гастроентерити, як правило, є неприємним, але не загрожуючим життю станом, то для дитячого організму вони становлять реальну небезпеку. У дітей пронос та блювота дуже швидко порушують водно-електролітний баланс, що може призводити до шоку, коматозного стану та навіть смерті.
На сьогоднішній день саме ці захворювання забирають найбільшу кількість дитячих життів. Тому батькам необхідно бути надзвичайно пильними. Якщо у дитини на тлі інфекції з’являється сонливість, різке зменшення сечовипускання, охолодження кінцівок, гіперемія потиличної ділянки, часте поверхневе дихання – це симптоми загрожуючої життю дегідратації, які вимагають негайного звернення за медичною допомогою. Менш виражені ознаки зневоднення (сухість порожнини рота, дратівливість, запалі очі, безсльозний плач) також повинні насторожувати батьків.
Діагностика гастроентериту
Клінічна картина багатьох різновидів гастроентериту досить виразна. І для постановки діагнозу лікарю буває достатньо розпитати пацієнта про скарги та провести загальний огляд. Під час пальпації живота виявляються роздуті петлі кишечника. Лікар також може аускультувати перистальтику – вона зазвичай дуже жвава, супроводжується численними звуками.
Найголовніше – встановити етіологію захворювання, оскільки це визначає тактику лікування. Тож у деяких випадках лікар призначає додаткові обстеження. Для багатьох інфекційних хвороб розроблені тести, здатні виявити збудника; паразити та бактерії ідентифікуються при проведенні мікроскопії або посівів калових мас.
Загальний та біохімічний аналізи крові призначають пацієнтам із важким перебігом захворювання, оскільки в таких випадках порушується функція внутрішніх органів (зокрема, нирки страждають при гастроентеритах, спричинених ешерихією).
Лікування гастроентериту
Терапія здійснюється за двома напрямками:
- усунення первинної причини захворювання, якщо це можливо;
- корекція симптомів та наслідків патологічного стану.
Для вірусних гастроентеритів специфічна терапія відсутня. При помірній симптоматиці достатньо дотримуватися режиму спокою та забезпечити адекватне вживання рідини – це сприятиме успішному одужанню. Виражену дегідратацію, втрату рідини та електролітів корегують шляхом внутрішньовенного введення відповідних розчинів.
Бактеріальні гастроентерити можуть потребувати лікування антибіотиками, а паразитарні – протигельмінтними препаратами. При підозрі на харчову непереносимість важливо виключити з раціону продукти, які можуть викликати негативну реакцію. Якщо гастроентерит є побічною реакцією на ліки, можна спробувати замінити їх аналогами. У разі, коли запалення є лише проявом іншого недугу, лікування основного захворювання може призвести до полегшення.
Регулярне пиття є обов’язковим, а при підвищенні температури можуть призначатися жарознижувальні засоби. Протидіарейні препарати, такі як лоперамід, застосовуються далеко не завжди. Вони показані лише дітям старше 2 років з водянистим проносом, і тільки після дослідження калових мас на приховану кров.
Для дітей та інших осіб у групах ризику, які мають пронос та блювоту, варто вживати регідратаційні розчини.
Дієтичні рекомендації при гастроентериті
Дієта грає важливу роль у лікуванні гастроентериту. Основний принцип – пити достатню кількість рідини: часто, але невеликими порціями. Дорослим та дітям старшого віку можна також спробувати розсмоктувати льодяники, щоб зменшити приступи нудоти.
Через блювоту та діарею виділяється значна кількість мінералів, особливо кальцію, натрію, калію, магнію. Для відновлення цих втрат рекомендується пити мінеральну воду лужного складу.
Повернення до прийому їжі потрібно робити обережно. Для початку можна спробувати легкі страви, такі як овочевий або курячий бульйон, вівсянку, банани або рис – без солі та спецій. Якщо блювота повернеться, слід зробити перерву у їжі (принаймні на кілька годин), а потім спробувати їсти знову.
На період гострих проявів рекомендується відмовитись від алкоголю, жирних та гострих страв, молочних продуктів, кави, газованих напоїв. Нові продукти до раціону додаються поступово, зі спостереженням за загальним станом.
При гастроентеритах, спровокованих непереносимістю компонентів їжі, основне лікування – дієта. Вона може бути дуже суворою, виключати навіть слідові кількості певного компонента в їжі або рекомендувати зменшити споживання окремих продуктів. Тут все залежить від діагнозу та індивідуального перебігу захворювання.
Профілактика гастроентериту
Профілактика інфекційного гастроентериту базується на дотриманні простих правил особистої гігієни, які відомі кожному:
- Ретельно мийте руки після відвідування туалету та перед їжею.
- Уникайте вживання сирої води, особливо з невідомих джерел і стоячих водойм.
- Уникають відвідування підозрілих закладів громадського харчування.
- У разі наявності хворого вдома, виділіть йому окремий посуд та не користуйтеся спільними рушниками.
- Дезінфікуйте місця для переодягання та зміни підгузників, якщо хворе немовля.
- Перед подорожжю рекомендується заздалегідь дізнатися про особливості місцевої кухні та уникати потенційно небезпечних страв, особливо у країнах, де місцева кухня відрізняється від звичної або використовуються неперевірені інгредієнти. Краще купувати бутильовану воду.
Дотримання принципів правильного харчування та здорового способу життя допоможе запобігти розвитку хронічного гастроентериту.
Дітям можна провести вакцинацію від найпоширенішого збудника кишкових інфекцій – ротавірусу. Необхідність та деталі вакцинації слід обговорити зі своїм педіатром.