Хвороба Крона

Хвороба Крона – це доволі рідкісний діагноз, частково через те, що її буває нелегко виявити. Причиною захворювання є неправильна робота власного імунітету, який атакує шлунково-кишковий тракт, що призводить до хронічного запалення. Захворювання може проявлятися загальною слабістю, періодичними болями в животі, нудотою, підвищеною температурою та виразками в ротовій порожнині.

Що таке хвороба Крона?

Хвороба Крона належить до аутоімунних запальних хвороб кишечника. При цьому можливе ураження будь-якої частини травної системи – від ротової порожнини до прямої кишки та анусу. Хвороба поширена у всьому світі, однак частіше хворіють жителі Північної Америки та Європи. В останні роки спостерігається зростання кількості випадків, особливо в країнах, що розвиваються.

В Європі частота виявлення хвороби Крона сягає 5-6 випадків на 100 тис. населення.

До характерних проявів хвороби відносяться біль у животі та діарея, домішки крові в калових масах. Лікування хвороби Крона включає терапію протизапальними препаратами, антибіотиками, нерідко проводиться хірургічне втручання.

Причини виникнення

Хвороба Крона розвивається, коли під впливом різних факторів відбувається некоректна активація імунної системи, що призводить до запалення та пошкодження стінок кишечника. Внаслідок запального процесу виникають виразки, які проникають на всю товщину стінки кишківника.

При цьому точна причина виникнення захворювання невідома. Проте виділяють кілька груп факторів, які можуть сприяти її розвитку:

• спадкові фактори (якщо хвороба Крона є у членів сім’ї, ризик захворювання родичів підвищується);
• генетичні фактори (зокрема, мутація гена NOD2, відповідального за синтез білків, які беруть участь у роботі вродженого імунітету);
• інфекції (передбачається вплив деяких бактерій та вірусів на надмірну активацію імунної відповіді);
• імунологічні фактори (безпосередньо, порушення роботи імунітету).

Додатковими факторами ризику можуть бути:

• вік (хвороба Крона частіше проявляється до 30 років);
• надмірний прийом нестероїдних протизапальних лікарських препаратів (НПЗП), комбінованих оральних контрацептивів (КОК);
• куріння;
• порушення дієти.

Чи заразна хвороба Крона?

Хвороба Крона виникає через порушення роботи імунної системи. Це не заразно. Однак за наявності захворювання у близьких родичів можливий прояв захворювання через спадковий фактор.

Класифікація

Попри те, що хвороба Крона може завдавати шкоди будь-яким відділам травної системи, відзначається кілька найбільш поширених локалізацій:

• ілеоколіт (клубова та товста кишка) – 42% випадків;
• ілеїт (клубова кишка) – 33% випадків;
• коліт (товста кишка) – близько 20% випадків.

Окремо виділяють ізольоване випадки із ураженням тонкого кишечника, анальної ділянки та мультирегіональне запалення із залученням верхніх відділів ШКТ (шлунка тощо) – 5%.

На сайті msdmanuals.com можна самостійно розрахувати ступінь активності хвороби Крона, оцінивши наявність тих чи інших симптомів та ускладнень.

Хвороба Крона у дорослих

Хвороба Крона вважається «захворюванням молодих» – хворіють переважно люди середнього віку, пік захворюваності припадає на 15-35 років. Серед літніх людей спостерігається другий пік – після 60 років.

При цьому захворювання має поширений характер уражень – на відміну від інших патологій із групи ЗЗК (запальні захворювання кишечника) вона може уражати будь-які відділи травної системи, починаючи від ротової порожнини та закінчуючи прямою кишкою.

Хвороба Крона, як і багато інших з групи аутоімунних захворювань, має хронічний перебіг – так чи інакше, виникнувши одного разу, вона супроводжуватиме хворого протягом багатьох років. Проте за умови належного лікування симптоми можна звести до мінімуму.

Хвороба Крона у дітей

Дебют хвороби Крона у дітей трапляється в середньому в 10-15 років. При цьому частіше хворіють хлопчики. Як і в дорослих, можливе ураження будь-якого відділу травної системи, проте найчастіше зустрічаються ілеоколіт, коліт та ілеїт.

Хвороба Крона під час вагітності

За даними досліджень, вплив хвороби Крона на вагітність залежить від її активності на момент зачаття та протягом вагітності.

Серед ускладнень трапляються передчасні пологи, викидні, порушення розвитку плода. Вважається, що при високій активності хвороби Крона лише 54% вагітностей проходять без ускладнень, в той час як при неактивному стані – 80%. Активна хвороба Крона підвищує ризик передчасних пологів у 3,5 рази, викиднів – у 2 рази. Також частіше застосовується переривання вагітності та кесарів розтин.

Що стосується впливу самої вагітності на перебіг хвороби Крона, варто відзначити, що коли на момент настання вагітності захворювання перебуває в стадії ремісії, то в 2/3 випадків ремісія зберігається і під час вагітності. Частота розвитку загострень не відрізняється від невагітних пацієнток. Загострення частіше розвиваються в I триместрі вагітності, після абортів та після пологів, а також через відмову жінок від прийому ліків під час вагітності.

Клінічні ознаки

Симптоми хвороби Крона поділяють на кілька груп:

1. Загальні: втомлюваність, слабкість, підвищена температура, втрата кісткової маси.
2. Кишкові: больові відчуття в ділянці живота, судоми кишківника, нудота, блювота, втрата ваги, дефіцит вітамінів, тощо.
3. Позакишкові: ураження слизових оболонок рота (афтозний стоматит, мал. 3), очей, шкіри. Трапляються приблизно в 12% випадків.
4. Симптоми, пов’язані з ускладненнями.

Залежно від локалізації ураження симптоми можуть по-різному проявлятися:

1. Ілеоколіт та ілеїт: діарея, біль у животі, судоми кишечника, втрата ваги.
2. Коліт: діарея, ректальна кровотеча, абсцеси, нориці, виразки прямої кишки.
3. Інші форми: поєднання різних ділянок із залученням шлунка, 12-палої кишки, анальної ділянки тощо. Анорексія, втрата ваги, нудота, блювота.

Чим небезпечне захворювання? Ускладнення

Хвороба Крона небезпечна своїми ускладненнями , серед яких варто відокремити:

1. Потовщення стінки кишечника і, як наслідок, звуження кишечника (звуження частини кишечника внаслідок запалення та формування рубцевої тканини). Часто ускладнює проходження калових мас. У тяжких випадках може виникнути кишкова непрохідність, що проявляється болями та здуттям живота, нудотою і блювотою. Надалі стриктура може перейти в стеноз — повне закриття просвіту кишки.
2. Тріщина анального каналу – тріщина слизової оболонки кишки, яка може викликати біль і кровотечу.
3. Перфорація кишки – наскрізний дефект, який утворюється в стінці кишки внаслідок запалення, тріщини, виразки. Через цей отвір у черевну порожнину просочується кишковий вміст, що призводить до розвитку перитоніту – стану, який вимагає негайної операції.
4. Нориця – утворюється, коли в результаті запалення формується наскрізний канал між кишкою та розташованим поряд органом або шкірою, через який виділяється кишковий вміст в інший орган або назовні.
5. Абсцес – обмежене гнійне запалення, який може розташовуватися біля стінки кишки, в черевній порожнині, в тканинах в ділянці прямої кишки.
6. Рак – ризик розвитку колоректального раку у осіб із запальними захворюваннями кишечника залежить від тривалості недуга та його поширення в товстій кишці. Для діагностики раку товстої кишки виконують колоноскопію з біопсією.

Діагностика

Як і тестування наявності будь-якого захворювання, діагностика хвороби Крона починається з ретельного опитування пацієнта лікарем. Збирається інформація про:

• присутність характерних симптомів та їх посилення вночі;
• будь-які симптоми з боку очей, суглобів чи шкіри;
• наявність непереносимості якоїсь їжі;
• куріння в анамнезі;
• вживання пацієнтом різних медикаментів (у тому числі антибіотиків) протягом тривалого періоду.

На основі цих даних лікар призначає подальше обстеження.

Важливо розуміти, що симптоми захворювання (біль у животі, діарея, нудота, блювота, метеоризм) можуть бути подібними до проявів синдрому подразненого кишечника або виразкового коліту. Головні відмінності виразкового коліту – наявність тенезмів (позивів на дефекацію з малим об’ємом калу) та ураження виключно товстої кишки, на відміну від хвороби Крона, при якій можливе залучення будь-яких відділів травної системи. При синдромі подразненого кишечника спостерігається зв’язок загострень із психоемоційними чинниками, відсутні виражені болі при пальпації та ознаки запалення.

Діагностика хвороби Крона часто викликає труднощі. Зважаючи на те, що симптоми захворювання неспецифічні, а сама патологія трапляється нечасто, пацієнт може роками відчувати болі, не знаючи про недуг. Тому за наявності підозр та сімейної схильності необхідно звертатися до лікаря та проходити діагностику – у кілька етапів.

Які обстеження необхідні при підозрі на хворобу Крона?

На жаль, постановка діагнозу лише на підставі клінічної картини неможлива. Тому пацієнту призначають лабораторні аналізи та інструментальні дослідження:

1. Загальний та біохімічний аналіз крові. Виявлення ознак запалення, наявності дефіцитів (білка, різних вітамінів та мікроелементів тощо внаслідок порушення їх всмоктування в кишечнику через ураження слизової оболонки), оцінка ступеня активності захворювання (виявлення анемії, лейкоцитозу, тромбоцитемії, прискорення ШОЕ, підвищення концентрації СРБ, гіпопротеїнемії з гіпоальбумінемією, гіпокаліємії);
2. Визначення антитіл до Saccharomyces cerevisiae (ASCA) – допомагає в диференційній діагностиці з виразковим колітом, оскільки ці антитіла виявляються при хворобі Крона частіше, ніж при будь-яких інших ВЗХ.
3. Дослідження калу на кальпротектин та лактоферин – маркери загострення запального процесу в кишечнику.

Візуалізуючі методи дослідження

Це така група методів, де за допомогою різних технологій (рентгенівське випромінювання, відбиття ультразвукових хвиль тощо) можливо отримати зображення внутрішнього органу та дослідити його на предмет наявності патологій. До візуалізуючих методів відносять:

1. Рентгеноконтрастне дослідження – це метод рентгенологічного дослідження, який передбачає введення в організм спеціальної контрастної речовини, що прокрашує просвіт кишечника. Метод дозволяє виявити змінені ділянки тонкого або товстого кишечника (поодинокі або множинні звуження, характерні глибокі виразки, що дають картину «бруківки», нориці);
2. УЗД, КТ та МРТ. Застосовуються для виявлення абсцесів і нориць, візуалізації стінки кишечника, оцінки її товщини та ширини просвіту. Чутливість КТ та МРТ у діагностиці ХК близько 80%. Це число означає, що за допомогою цього дослідження можна виявити хворобу Крона у 80 із 100 хворих пацієнтів.

Ендоскопія

Ендоскопічний метод дослідження – це вид дослідження, при якому в природні отвори організму (рот, пряму кишку) вводиться гнучка трубка (ендоскоп) з камерою на кінці, зображення з камери подається на екран. Це дозволяє лікареві візуально оцінити стан внутрішніх органів пацієнта. До ендоскопічних методів відносять:

1. Колоноскопію, яка полягає у введенні ендоскопа через пряму кишку в товсту кишку. Дозволяє оцінити характер і ступінь запалення в товстій кишці та в кінцевому відділі клубової кишки (показаний забір великої кількості біоптатів – за допомогою ендоскопа і спеціальних щипців береться невелика ділянка слизової кишечника для подальшого дослідження).
2. Капсульну ендоскопію, коли використовують не ендоскоп, а капсулу з відеокамерою всередині, яку пацієнт має проковтнути. Проходячи ШКТ, камера робить знімки і передає їх на спеціальний пристрій. Метод використовують при підозрі запальних змін у тонкому кишечнику, недоступному для звичайних ендоскопічних і радіологічних обстежень.
3. Ентероскопію – дослідження тонкого кишечника за допомогою ендоскопа, який вводиться через рот або через анус. Зокрема, дозволяє отримати біоптати з тонкої кишки, розширювати звуження кишки, видаляти затримані ендоскопічні капсули та зупиняти кровотечу (все це виконується шляхом введення спеціальних інструментів у канали ендоскопа).

Усі ці методи потребують попередньої підготовки пацієнта: відмови від їжі на 8 годин та більше, використання проносних засобів або клізм.

Гістологічне дослідження

При виконанні ендоскопічних досліджень – колоноскопії, ентероскопії – за допомогою ендоскопа беруть біопсію ділянки кишки і досліджують під мікроскопом. Вивчення клітин біоптату дозволяє оцінити наявність ознак запалення та ступінь його активності.

Мікробіологічне дослідження калу

Виконується посів калу пацієнта на поживні середовища для визначення виду бактерій, що мешкають у кишечнику.

При хронічному запаленні в кишечнику створюються сприятливі умови для розвитку патогенної мікрофлори. Бактерії є безпосередньою причиною розвитку гнійних ускладнень. Для їх попередження та лікування виконується мікробіологічне дослідження з визначенням виду бактерій та призначенням антибіотиків.

Симптоми у дітей

У дитячому віці позакишкові прояви хвороби Крона часто домінують над кишковими симптомами. Захворювання може проявлятися:

• болями в суглобах;
• анемією;
• гіповітамінозами;
• підвищенням температури без видимих на те причин (так звана «лихоманка невідомого ґенезу»);
• затримкою росту та втратою маси тіла.

При цьому діарея та біль у животі можуть бути відсутніми.

Лікування

Лікування хвороби Крона має комплексний характер та включає медикаментозну терапію, дієтотерапію та хірургічне лікування.

Дієта при хворобі Крона

Спеціальної дієти, розробленої виключно для пацієнтів з хворобою Крона, не існує. У цьому випадку лікар призначає дієту для пацієнтів з ЗЗК (запальними захворюваннями кишечника).

У період ремісії така дієта дотримується з метою не допустити загострення і ґрунтується на таких принципах:

1. Виключення подразливих для кишечника продуктів, багатих клітковиною та жирами. Збільшується споживання білків з розрахунку 2 г на 1 кг ваги тіла хворого.
2. Страви готуються дієтичним способом за допомогою варіння або на парі.
3. Заборонена тверда і густа їжа, складна для перетравлювання запаленим кишечником.
4. Харчування розподіляється на 5-6 прийомів на день невеликими порціями.
5. Обов’язково дотримується питний режим: протягом дня слід випивати 1,5-2 л рідини кімнатної температури.
6. Виключаються спеції, приправи, напівфабрикати, соління, копчення, консерви.
7. Сіль обмежується до 10 г на добу.
8. Їжа не повинна бути гарячою або холодною, щоб не викликати небажаної реакції кишечника на температуру.

У період загострення порушується засвоєння їжі, виникають болі та діарея. Тому раціон краще обговорити з лікарем.

В основу раціону при цьому входитимуть рідкі суміші, приготовлені з того, що не погіршить стан кишечника. Також найчастіше можуть бути дозволені такі продукти:

• супи на другому бульйоні;
• обволікаючі каші з м’яких круп;
• нежирні види м’яса і риби відварні або на парі;
• вчорашній білий хліб;
• кизили та желе з ягід і фруктів;
• омлет на парі;
• домашній сир.

Важливо! При сильних болях і судомах у домашніх умовах можна використовувати теплу грілку на живіт. На перші 1-2 дні лікар може порекомендувати голодування для полегшення симптомів. Заспокійливу дію можуть надавати відвари трав’яних збори.

Медикаментозне лікування

Через те, що патогенез розвитку захворювання складний, і конкретної причини його виникнення не виявлено, вилікувати хворобу Крона одним препаратом неможливо. За допомогою різних ліків ми намагаємося впливати на різні ступені патогенезу захворювання – пригнічувати запальну реакцію, лікувати гнійні ускладнення тощо.

Антибіотики

Призначаються за наявності нориць, абсцесів і розвитку інших ускладнень хвороби Крона, а також за наявності патологічної мікрофлори в кишечнику. Використовується метронідазол, цефалоспорини та інші антибіотики, залежно від виду виявленої патогенної флори. Якщо обрана група антибіотиків не допомагає пацієнту, препарати змінюються до тих пір, поки не буде досягнуто бажаного ефекту від лікування.

Кортикостероїди

Є препаратами першої лінії допомоги при загостренні хвороби Крона. Залежно від ступеня активності захворювання призначається преднізолон, метилпреднізолон, будесонід, гідрокортизон у різних дозах. Після відновлення стану здоров’я і зняття гострої фази дозу поступово зменшують аж до повної відміни, якщо це можливо.

Імуносупресори та імуномодулятори

З огляду на аутоімунний механізм захворювання, препарати, які впливають на імунітет, використовуються як комплексне лікування для підтримання стану ремісії, а також при непереносимості кортикостероїдів.

Біопрепарати (моноклональні антитіла тощо)

Низка біопрепаратів може призначатися для впливу на процес запалення та як комплексна терапія, що допомагає продовжити стадію ремісії.

Інші лікарські засоби

Для полегшення різних симптомів (болю в животі, діареї тощо) пацієнту призначаються анальгетики, антидіарейні препарати, саліцилати та інші – препарати, які безпосередньо не впливають на механізм розвитку патології, але полегшують ті чи інші симптоми.

Хірургічне лікування

Резекція ураженої ділянки кишечника виконується при рецидивуючій непрохідності, норицях, абсцесах та інших ускладненнях, які не піддаються консервативному лікуванню. Операція зменшує вираженість симптомів, але не веде до одужання, оскільки можливі рецидиви навіть після видалення всіх уражених ділянок.

Народні засоби

Як самостійний метод лікування, застосування народних засобів при хворобі Крона не має доведеної ефективності. Однак як доповнення до основного лікування, вони можуть полегшити перебіг захворювання. Використовують протизапальні трав’яні збори з ромашки, звіробою, споришу, оману тощо.

Деякі автори відзначають важливість психоемоційного компоненту та рекомендують здоровий сон, зменшення стресу, психотерапію як допоміжні заходи у боротьбі з хворобою.

Чи можна остаточно вилікувати хворобу Крона?

Як було сказано вище, хвороба Крона – це хронічне захворювання. А більшість хронічних захворювань остаточно вилікувати неможливо. Однак за умови дотримання рекомендацій лікаря, призначеної терапії, дієти та здорового способу життя можна максимально продовжити ремісію та запобігти рецидивам.

Як жити з хворобою Крона?

Безперечно, хвороба Крона погіршує якість життя пацієнтів. Багато залежить від періоду (рецидив чи ремісія), ступеня активності, наявності ускладнень. Під час загострення постійні болі та діарея майже унеможливлюють нормальну життєдіяльність. Однак у стадії ремісії прояви захворювання мінімальні. Ретельно дотримуючись лікування, дієти та профілактики, пацієнт має шанси максимально продовжити період ремісії, хоча, ймовірно, лікуватися доведеться все життя.

Долати фізіологічні незручності при загостренні допоможуть:

• достатнє споживання води для боротьби із зневодненням;
• вільний одяг, який не буде здавлювати ваше тіло і завдавати незручностей;
• частий відпочинок та сон для відновлення сил;
• використання грілки для заспокоєння болю в животі;
• прийом пробіотиків за призначенням для відновлення мікрофлори кишечника.

Багато пацієнтів потерпають і від психологічних труднощів: стресу, пов’язаного з діареєю, болем, прийомом ліків, візитами до лікаря, ризиком ускладнень. Для полегшення психоемоційного стану можна спробувати:

• вести щоденник для виплескування емоцій;
• практикувати медитації, дихальні вправи для розслаблення;
• займатися легкими фізичними вправами та йогою;
• пити заспокійливий трав’яний чай;
• переглядати улюблені фільми/серіали для отримання приємних емоцій.

Загострення хвороби може бути дуже неприємним і пригнічуючим, але важливо усвідомлювати, що це – тимчасове явище.

Профілактика

Оскільки точна причина виникнення хвороби Крона не встановлена, профілактика стосується здебільшого ведення здорового способу життя:

• проживання в екологічно чистих районах;
• помірні та регулярні фізичні навантаження;
• відмова від куріння;
• раціональне харчування з достатнім споживанням клітковини;
• зменшення стресових навантажень;
• забезпечення достатньої тривалості сну.

Висновок

Таким чином, хвороба Крона постає хронічним запальним захворюванням кишечника без точно встановленої причини. Хвороба може уражати весь травний тракт і небезпечна багатьма ускладненнями. Для поліпшення якості життя, продовження періоду ремісії та запобігання ускладненням рекомендується дотримуватися лікування, індивідуальної дієти та посильних заходів профілактики.

Використані джерела

1. Fumery M, Dulai PS, Meirick P, et al: Systematic review with meta-analysis: recurrence of Crohn’s disease after total colectomy with permanent ileostomy. Aliment Pharmacol Ther 45(3):381-390, 2017. doi: 10.1111/apt.13886.
2. Хвороба Крона. Адаптована клінічна настанова заснована на доказах. Архів оригіналу за 9 лютого 2020.