Кишкова непрохідність

Кишкова непрохідність – стан, за якого серйозно порушується або повністю припиняється просування їжі по кишечнику. До цього захворювання найбільше схильні літні люди, а також ті, хто переніс операції на шлунку чи кишечнику.

Причини

В нормі просування їжі по кишечнику відбувається завдяки скороченнями стінки кишки (перистальтика кишечника). Порушення перистальтики може бути спричинене як повним розслабленням м’язового шару (паралітична форма непрохідності), так і навпаки – тривалим спазмом (спастична форма). Обидва ці різновиди відносяться до  так званої динамічної кишкової непрохідності. Зазвичай, цей тип захворювання виникає:

• після оперативних втручань на органах черевної порожнини;
• як ускладнення перебігу апендициту, гострого холециститу, гострого панкреатиту тощо;
• внаслідок прийому деяких лікарських препаратів (засоби для наркозу, опіоїди та інші).

Іншим різновидом є механічна кишкова непрохідність, що розвивається при наявності перешкоди в будь-якій ділянці кишківника. Вона може бути викликана заворотом, вузлоутворенням, защемленням кишки, наприклад, при тривалому голодуванні чи надмірному вживанні їжі (так звана странгуляційна форма), а також механічною закупоркою просвіту кишківника (обтураційна непрохідність кишечника) внаслідок:

• спайкового процесу;
• новоутворень кишківника чи суміжних органів (пухлина стискає кишківник ззовні);
• наявності сторонніх тіл;
• гриж;
• жовчнокам’яної хвороби;
• формування грудки їжі, багатої на харчові волокна.

Як розпізнати непрохідність кишечника?

Кишкова непрохідність може ускладнювати перебіг різних захворювань або виникати раптово на тлі повного здоров’я. Першим проявом є інтенсивний біль у животі. Спочатку він локалізується в осередку патології, а згодом поширюється на весь живіт. Людина відчуває бурхливі скорочення кишечника («буркоче» в животі). Через деякий час може з’явитися блювота. Однією з найважливіших ознак є затримка випорожнень та газів (спроби пацієнта звільнити кишківник – безуспішні). В дуже рідкісних випадках спостерігається пронос з домішками крові.

Загальний стан хворого швидко погіршується, обличчя бліде і покривається холодним потом, відбувається асиметричне здуття живота. При появі подібної симптоматики необхідно терміново викликати бригаду швидкої допомоги та госпіталізувати пацієнта. В більшості випадків для лікування кишкової непрохідності вимагається екстрене оперативне втручання.

Непрохідність кишечника: основні симптоми

Клінічна картина може бути наступною:

1. Раптовий біль в животі, не пов’язаний з прийомом їжі. На початку з’являються напади ниючого болю з інтервалом 10-15 хвилин. З виснаженням функціональних резервів організму розвивається парез кишківника, що трансформує больовий синдром у постійний тупий біль. При странгуляційній формі біль носить постійний характер з самого початку. Припинення перистальтики свідчить про декомпенсацію і розцінюється як несприятлива прогностична ознака.
2. Порушення відходження кишкових газів і калових мас. Ця ознака з’являється одразу, якщо обструкція локалізована на рівні товстого кишківника. При ураженні тонкого кишківника все відбувається з точністю до навпаки: лікування спочатку провокує багаторазове випорожнення внаслідок евакуації вмісту нижче ураженої ділянки. Затримка калових мас і газів призводить до здуття живота з асиметричністю, яка виявляється візуально.
3. Блювота. Цей симптом не обов’язково поєднується з нудотою. Вважається, що чим вище розташована патологічна ділянка, тим раніше виникають блювотні позиви. Часто блювота неодноразово повторюється, може набувати невгамовного характеру.
4. Кров’янисті виділення не є типовим симптомом хвороби. Однак в рідкісних випадках можуть спостерігатися, наприклад, якщо причина пов’язана з інвагінацією. Поява прошарків крові в калових масах вимагає обов’язково виключити дизентерію.

Для кишкової обструкції також характерні специфічні ознаки:

• відчуття булькання в животі;
• локальна зона випинання, що відповідає роздутій кишці;
• випинання ануса та розслаблення анального сфінктера.

Діагностика та лікування

Для підтвердження діагнозу в екстреному порядку проводиться рентгенологічне обстеження органів черевної порожнини та лабораторний аналіз крові. Як додатковий метод використовують УЗД органів черевної порожнини.

Впродовж перших шести годин захворювання частіше за все лікують консервативно: здійснюють промивання шлунку за допомогою зонду (спеціальна гнучка трубка), виконують очисні клізми, проводять інфузійну терапію. Якщо стан пацієнта не поліпшується, виконують оперативне втручання.

Вид операції залежить від причини, що викликала цей стан і особливостей ураження кишечника. Найчастіше видаляють частину кишки. Операцію не проводять лише у випадках, коли порушення прохіності виникла внаслідок різкого зниження перистальтики – таку ситуацію можна вирішити за допомогою спеціальних лікарських препаратів.

Хірургічне лікування: як долається кишкова непрохідність

Оперативне лікування показане в таких випадках:

• механічна форма, за винятком калового конкременту, який можна видалити сифонною клізмою;
• динамічна непрохідність кишки на тлі хірургічних захворювань органів черевної порожнини – перитоніту, панкреатиту, загострення жовчнокам’яної хвороби і т.д.

Обсяг оперативного втручання визначається причиною непрохідності:

• при перитоніті виконується санація черевної порожнини і видалення вогнища запалення;
• за наявності сторонніх тіл проводиться їх видалення з подальшим ушиванням стінки кишківника (ушивання виконується поперечним швом для профілактики рубцевого звуження);
• при спайковій хворобі показано розсічення тяжа, який порушує прохідність кишки;
• у випадку інвагінації виконується дезінвагінація, якщо кишка життєздатна – то резекція не проводиться;
• видалення операбельних новоутворень проводиться з резекцією ураженої ділянки кишківника.

Після видалення патологічного сегмента накладається анастомоз для відновлення цілісності кишкового тракту. Якщо пухлина є неоперабельною, то для забезпечення пасажу накладається обхідний анастомоз.