Неспецифічний виразковий коліт

Неспецифічний виразковий коліт (НВК) являє собою хронічне запалення слизової оболонки товстої кишки. Ця хвороба розвивається внаслідок негативного впливу на організм генетичних чинників та факторів навколишнього середовища. Їхня сукупна дія провокує загострення запального процесу в ділянці кишківника.

Найчастіше недуг діагностується у віковому проміжку від 15 до 25 або від 55 до 65 років. Розвиток виразкового коліту для дітей до 10 років не характерний, хоча в рідкісних випадках можливий.

Що призводить до розвитку неспецифічного виразкового коліту?

Точні причини виникнення НВК на сьогодні залишаються невідомими. Проте більшість науковців вважають, що це аутоімунна проблема. Встановлено такі фактори ризику:

1. Генетична схильність. У 25% випадків виразковим колітом хворіють особи, які мають кровних родичів з аналогічним діагнозом. Також спостерігається підвищена поширеність патології серед представників окремих етнічних груп, зокрема євреїв, що вказує на спадковий характер хвороби.
2. Вплив факторів зовнішнього середовища. Найбільша кількість захворювань реєструється серед населення північних регіонів Східної Європи та Америки. На поширеність виразкового коліту впливають забруднення атмосферного повітря, особливості харчового раціону. Крім того, у країнах з високим рівнем гігієни НВК трапляється частіше.
3. Прийом нестероїдних протизапальних препаратів.

Класифікація виразкових колітів за МКХ-10

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, неспецифічний виразковий коліт має код К51. Підкласи запального процесу класифікуються залежно від місця його розташування:

• К51.0 – ураження тонкого та товстого відділів кишківника(ентероколіт);
• К51.1 – ураження клубової кишки (ілеоколіт);
• К51.2 – ураження прямої кишки (проктит);
• К51.3 – ураження прямої та сигмоподібної кишок (ректосигмоїдит);
• К51.4 – ураження обідкової кишки.

До цієї ж групи захворювань відноситься мукозний проктоколіт (код К51.5) – лівобічний коліт із залученням до патологічного процесу прямої, сигмоподібної та низхідної частини ободової кишки до селезінкового кута.

Симптоми та ознаки НВК

Симптоматика неспецифічного виразкового коліту залежить від розташування, поширеності та ступеня вираженості запалення. До основних проявів відносяться:

• рецидивуюча діарея з домішками крові, слизу або гною;
• біль у животі;
• часті позиви до дефекації.

Багато пацієнтів скаржаться на загальну слабкість, втрату апетиту та зниження маси тіла.

Для НВК характерне чергування періодів загострення і ремісії з помірним проявом симптомів або навіть без симптомів. При загостренні можуть також спостерігатися:

• біль у суглобах (артрити);
• стоматит;
• шкірні висипання, набряки та почервоніння;
• запалення очей.

У разі важкого перебігу спостерігається гіпертермія, дихання стає швидким і поверхневим, серцебиття – швидким або нерегулярним, а кров у калі – більш помітною.

Для більшості пацієнтів досить складно визначити фактори, які провокують загострення хвороби. Відомо, що такими чинниками можуть виступати інфекційні захворювання та стрес.

Діагностичні критерії НВК

Клінічні прояви неспецифічного виразкового коліту:

1. Діарейний синдром, який може мати різні варіанти перебігу. Спочатку виникає діарея, згодом з’являються домішки слизу та крові у випорожненнях. Одночасний розвиток діареї та кишкової кровотечі. Безпосереднє виникнення ректальної кровотечі за відсутності порушень частоти та консистенції випорожнень.
2. Біль який посилюється під час пальпації кишечника.
3. Дистрофічні прояви – схуднення, ламкість нігтів, випадіння волосся.
4. Симптоми інтоксикації мають в собі гіпертермію, загальну слабкість та зменшення апетиту.
5. Прояви астенії включають емоційну нестійкість та депресивний настрій.
6. Нерідко спостерігається анемічний синдром, що проявляється зниженням рівня гемоглобіну та еритроцитопенією.
7. До системних проявів захворювання відносяться запалення суглобів, вузликове висипання на шкірі, дерматит, гепатит, порушення функції нирок, запалення судинної оболонки та райдужки ока, аутоімунне запалення щитоподібної залози та інші прояви.

Лабораторні показники неспецифічного виразкового коліту:

1. У загальному аналізі крові можна спостерігати лейкоцитоз та залізодефіцитну анемію, що проявляється зниженням рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів та вмісту заліза.
2. Гіпопротеїнемія.
3. Під час загострення захворювання спостерігається збільшення концентрацій альфа-1 та альфа-2 глобулінів у крові, а також зниження співвідношення альбумінів до глобулінів.
4. Наявність білка в сечі (протеїнурія) при тяжких формах свідчить ураження нирок.
5. В копрограмі – наявність еритроцитів, лейкоцитів, слизу у великій кількості.

Неспецифічний виразковий коліт: інструментальні методи діагностики:

1. Ендоскопічна діагностика виразкового коліту включає колоно- та ректороманоскопію з взяттям біопсії для дослідження на предмет змін у товстій кишці. Судинний малюнок на слизовій оболонці слабко виражений. Згладженість нормального судинного малюнка, почервоніння (гіперемія) та набряклість. Зернистість поверхні, схильність до кровоточивості, утворення ерозій та виразок, вкритих фібринозними нашаруваннями.
2. Гістологічні критерії включають запалення слизової оболонки, набряк, розширення та наповнення капілярів, інфільтрацію лімфоцитами та плазматичними клітинами, утворення абсцесів, звуження та вкорочення товстої кишки.
3. При рентген-обстеженні. Легкий перебіг: слизова оболонка має «зернисту» структуру, підвищується перистальтика окремих сегментів кишки, виникають спазми, складки потовщуються і втрачають чіткість контурів. Середня тяжкість: спостерігається набряклість слизової, порушується еластичність, зникає гаустр, з’являється зазублений малюнок складок, плямистий рельєф, виразкові «ніші». Тяжкий перебіг: стінки стають ригідними, гаустри деформуються або і зовсім зникають, виникають дефекти наповнення – псевдополя.
4. Під час УЗД змінюється діаметр та величина кишківника, зменшується товщина стінок.
5. Морфологічні ознаки: інфільтрація строми слизової, порушення будови крипт, виразкові ураження, наявність абсцесів.

Діагностика неспецифічного виразкового коліту за ОМСЕ

Діагностичні критерії НВК можуть включати типові ознаки, навіть за відсутності симптоматики:

• лише ендоскопічні дані (без клінічних ознак);
• клінічні прояви при ендоскопічно виявленій еритемі кишки;
• поєднання клінічних та ендоскопічних даних за відсутності патогістологічних змін

До специфічних проявів виразкового коліту належить:

• наявність діареї та/або ректальної кровотечі понад 6 тижнів;
• ендоскопічні ознаки запалення слизової товстої кишки з геморагіями та/або виразками;
• Гістопатологічні зміни виявлені в процесі біопсії або аутопсії.

Можливі: неповні клінічні дані, не підтверджені додатковими обстеженнями.

Перебіг неспецифічного виразкового коліту може мати різні клінічні варіанти:

1. Рецидивуючий. Легкий перебіг: ураження прямої та сигмоподібної кишки, малосимптомний перебіг без лихоманки, загострення триває 4-12 тижнів з частковим або повним регресом клінічних проявів. Тяжкий перебіг: лихоманка, анемія, повне зникнення симптомів у період ремісії.
2. Хронічний: характеризується збереженням симптомів понад 6 місяців, ураженням декількох ділянок товстої кишки або панколіту. Тяжкість хвороби може варіюватися, можливе чергування легкого та тяжкого перебігу з прогресуючим ураженням слизової та фіброзом.
3. Фульмінантний (дуже тяжкий), який спостерігається у 5% хворих, характеризується вираженою лихоманкою, геморагіями, лівобічним колітом чи панколітом. Здатний ускладнюватись перфорацією або токсичним мегаколоном.

Лікування виразкового коліту

Єдиним радикальним методом терапії неспецифічного виразкового коліту є оперативне лікування. Втім навіть після операції повне одужання пацієнта не гарантоване.

Основна мета медикаментозної терапії полягає у пом’якшенні симптомів захворювання, досягненні безсимптомного періоду та максимальному подовженні ремісії.

При неспецифічному виразковому коліті призначають наступні групи препаратів:

1. Протизапальні засоби. Складають базис лікування НВК. На початку призначають аміносаліцилати у таблетованій формі або ректальні свічки. При тяжкому перебігу або відсутності ефекту до схеми додають кортикостероїди з більш вираженою протизапальною активністю, але й вищим ризиком розвитку побічних ефектів. Їх застосовують для стримування загострення протягом максимально можливого періоду та підтримки стану ремісії.
2. Імунодепресанти (циклоспорини, інфліксимаб, азатіоприн). Ці препарати пригнічують імунні реакції організму, допомагаючи контролювати симптоматику та переводити захворювання у фазу ремісії.
3. Антибіотики. Застосовуються для контролю інфекційного процесу.
4. Знеболювальні препарати (парацетамол). Хворим на НВК протипоказані ульцерогенні препарати – ібупрофен, диклофенак, напроксен та інші нестероїдні протизапальні засоби.
5. Препарати заліза. Необхідні для лікування анемії.

Хірургічне лікування НВК

Головним недоліком оперативного втручання є його травматичність. У більшості випадків проводиться видалення уражених сегментів товстої кишки, іноді з анусом. Для відведення калових мас формують ілеостому – в черевній стінці роблять отвір, до якого підшивають петлю тонкої кишки. Випорожнення збираються у спеціальний калоприймальний пристрій.

Таке рішення може бути як тимчасовим, так і постійним. У разі тимчасової ілеостоми паралельно з тонкої кишки формують резервуар, який під’єднують до анального каналу. Поки цей штучний «мішок» загоюється, випорожнення продовжують відбуватися через ілеостому. При подальшій операції ілеостому зашивають, відновлюючи природний шлях виведення калових мас, однак частота дефекації при цьому істотно вища норми (до 8-9 разів на добу).

Обмеження та протипоказання при НВК:

1. Під час лікування неспецифічного виразкового коліту, а також за ознак кишкової непрохідності та токсичного мегаколону не рекомендується використовувати засоби від діареї (лоперамід).
2. Під час важкого перебігу НВК протипоказане використання жорсткого сигмоскопа під час діагностики, через високий ризик розриву кишки.
3. Не слід використовувати барієву клізму при середньотяжкому та тяжкому перебігу через можливе посилення проявів токсичного мегаколону.
4. Варто уникати антихолінергічних, антидіарейних, нестероїдних протизапальних та опіоїдних препаратів, які можуть посилити запальний процес в кишечнику та підвищити ризик дилатації товстої кишки.
5. Не слід вживати глюкокортикоїди до виключення інфекційної етіології НВК.
6. Перед застосуванням інфліксимабу необхідно провести рентгенологічне обстеження органів грудної клітки для виключення туберкульозу.
7. Циклоспорин не варто застосовувати в лікувальних центрах, де неможливий належний моніторинг його концентрацій та коригування дози.

Дієтичні рекомендації при НВК

Харчування важливо для профілактики загострень. При погіршенні стану дієту треба дотримуватись обов’язково. Загальні рекомендації включають:

• обмеження споживання молочних продуктів;
• перевагу слід віддавати нежирним стравам;
• фрукти та овочі краще готувати на пару, тушкувати чи запікати;
• виключення алкогольних та кофеїновмісних напоїв, гострих страв.

У кожного пацієнта можуть бути індивідуальні «небажані» продукти, що спричиняють загострення симптомів. Для їх виявлення рекомендовано вести харчовий щоденник.

При неспецифічному виразковому коліті їжу варто вживати часто і помалу, пити достатню кількість води, приймати мультивітаміни.

Продукти та напої, не рекомендовані при виразковому коліті:

• алкоголь;
• газовані та кофеїновмісні напої;
• свіжі овочі, фрукти та свіжовижаті соки;
• кукурудза, листковий салат;
• м’ясні соуси на борошняній основі;
• хліб з борошна грубого помелу та дріжджового тіста;
• горіхи, арахіс, полуниця;
• продукти, що містять сорбітол;
• гостру та подразнюючу їжу.

Можливі ускладнення неспецифічного виразкового коліту

НВК потребує невідкладного лікування, оскільки діарея та кишкові кровотечі можуть спричинити розвиток зневоднення та анемії. Одним з найпоширеніших ускладнень є перфорація стінки прямої кишки. Це життєво небезпечний стан, адже просочування калових мас у черевну порожнину викликає розвиток перитоніту.

Серйозним ускладненням вважається також токсичний мегаколон – раптове розширення товстої кишки, що супроводжується порушенням її функції та затримкою дефекації. Провідними симптомами є здуття живота, біль, лихоманка, запори, зневоднення, тахікардія.

Хворі на НВК, схильні до розвитку карциноми товстого кишківника. При тотальному ураженні слизової оболонки кишечника ймовірність виникнення онкологічного процесу зростає через 8 років від початку захворювання, а при локальних формах коліту – через 15 років.

Інші можливі ускладнення:

• кишкова кровотеча;
• перфорація кишечника;
• сильне зневоднення;
• остеопороз;
• дерматит;
• артрит;
• кон’юнктивіт;
• виразки порожнини рота;
• тромбоемболічні ускладнення;
• ураження печінки (рідко).

Своєчасна діагностика та адекватне лікування НВК дозволяють запобігти розвитку більшості згаданих ускладнень.

Правильний спосіб життя при виразковому коліті

Душевний спокій відіграє ключову роль у поводженні з виразковим колітом. Хоча універсального засобу немає, важливо знайти свій власний спосіб зменшити вплив стресу. Для когось це може бути фізична активність, для інших – медитація, дихальні практики чи хобі, а для деяких – спілкування з близькими допомагає відновити внутрішню рівновагу.

Прогноз

Сучасні ліки добре контролюють симптоми у більшості пацієнтів. За умови правильного лікування, серйозні ускладнення трапляються доволі рідко. Однак приблизно у 5% випадків пацієнтам може бути діагностовано рак товстої кишки. Ризик онкологічних проблем зростає пропорційно до тривалості та тяжкості перебігу НВК.

Профілактика виразкового коліту

На сьогодні не існує чітких рекомендацій щодо профілактики виразкового коліту (як неспецифічного, так і класичної форми), оскільки його причини досі залишаються нез’ясованими. Пацієнтам рекомендується регулярно проходити колоноскопію для раннього виявлення онкологічних змін та своєчасного лікування.

Загалом, дотримання здорового способу життя є важливим аспектом у поводженні з цим захворюванням. Рекомендується уникати переїдання, обмежити вживання жирного їжі, спецій, алкоголю, солодких та газованих напоїв, міцного чаю, кави та інших продуктів, які можуть подразнювати кишківник. Крім того, контроль емоційного стану та зниження рівня стресу відіграють ключову роль у профілактиці загострень.