Ларингіт: сучасний підхід до діагностики та лікування

Ларингіт характеризується розвитком запального процесу в тканинах гортані, який супроводжується набряком та гіперемією слизової оболонки. Це призводить до порушення нормального функціонування голосових складок, що клінічно проявляється характерними симптомами.

Гортань являє собою складну анатомічну структуру, розташовану між глоткою та трахеєю у верхніх дихальних шляхах. Зовні її можна локалізувати безпосередньо позаду кадика – хрящового утворення, особливо вираженого у чоловіків. Всередині знаходяться голосові складки – парні утворення, що складаються зі слизової оболонки, м’язових волокон та хрящової тканини.

Важливо! У дітей ларингіт може мати більш серйозний перебіг через анатомічні особливості будови дихальних шляхів.

Що спричиняє ларингіт?

Ларингіт виникає через інфекційні агенти, перенапруження голосових зв’язок криком чи співом, а також подразнення хімічними сполуками.

За тривалістю перебігу розрізняють гострий ларингіт (до 7 днів) та хронічний, коли симптоматика зберігається протягом тривалого періоду або має рецидивуючий характер. 

Інфекційні причини гострого ларингіту

1. Віруси грипу A та B – здатні викликати особливо тяжкі форми захворювання з вираженою інтоксикацією та ризиком ускладнень. Вірусний ларингіт часто супроводжується високою температурою та загальними проявами вірусної інфекції.
2. Парагрип – відзначається схильністю до розвитку обструктивних форм захворювання, особливо небезпечних для дітей через анатомічні особливості будови дихальних шляхів.
3. Риновірусна інфекція – найпоширеніша причина катаральних явищ у верхніх дихальних шляхах, зазвичай характеризується легким перебігом та сприятливим прогнозом.
4. Аденовірусна інфекція – може спричиняти затяжний перебіг ларингіту з тривалим збереженням симптоматики.
5. Респіраторно-синцитіальні віруси – представляють особливу небезпеку для немовлят та дітей раннього віку через високий ризик розвитку бронхообструктивного синдрому.
6. Бактеріальний ларингіт діагностується значно рідше (приблизно у 5-10% випадків), однак характеризується більш агресивним перебігом. Найчастішими збудниками є стрептококи групи A, золотистий стафілокок та гемофільна паличка типу β.

Неінфекційні причини гострого ларингіту

1. Алергічні реакції можуть спричиняти раптовий розвиток ларингеального набряку при контакті з різноманітними алергенами: побутовим пилом, пилком рослин, шерстю тварин, парфумерними засобами, хімічними речовинами.
2. Травматичне ураження гортані внаслідок механічного пошкодження, термічного або хімічного опіку, тривалої інтубації при хірургічних втручаннях.
3. Професійні захворювання у осіб, чия трудова діяльність пов’язана з підвищеним голосовим навантаженням (викладачі, співаки, диктори) або впливом шкідливих виробничих факторів.
4. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – закидання кислого шлункового вмісту в стравохід та гортань може спричиняти хронічне подразнення слизової оболонки.

Причини хронічної форми захворювання

Перехід гострого ларингіту в хронічну форму відбувається під впливом наступних факторів:

• новоутворення ділянки шиї та органів грудної клітки (як доброякісні поліпозні розростання, так і злоякісні пухлини);
• хронічні інфекційні захворювання (туберкульозне ураження, сифілітична інфекція);
• неврологічні порушення (парези та паралічі голосових складок після перенесеного інсульту);
• вікові зміни тонусу м’язового апарату у людей похилого віку;
• порушення функції надгортанника, що призводить до аспірації частинок їжі та рідини в дихальні шляхи.

Клінічні прояви: як розпізнати ларингіт?

Розпізнати ларингіт допомагають характерні ознаки, які можуть з’являтися поступово або виникати раптово. Розуміння цих симптомів важливе для своєчасного звернення за медичною допомогою.

Основні прояви захворювання

1. Зміни голосу. Ларингіт спричиняє хрипоту – найголовніший симптом хвороби. Початково відзначається легка хрипота та зниження тембру голосу. У міру прогресування запального процесу голос набуває характерного «сиплого» забарвлення, стає надламаним та грубим. У тяжких випадках може розвиватися повна афонія – відсутність голосу.
2. Кашель, який виникає внаслідок подразнення рецепторів слизової оболонки гортані. Пацієнти описують відчуття постійного «дряпання» або «лоскотання» в горлі. Особливістю ларингеального кашлю є його посилення при спробах голосової активності. У дітей кашель часто набуває «гавкаючого» характеру.
3. Больовий синдром локалізується переважно в проекції гортані та посилюється при ковтанні. Пацієнти відзначають відчуття печіння, саднення або першіння в горлі. Можлива іррадіація болю в шийну ділянку або вушні раковини.
4. Загальне відчуття нездужання. При вірусній етіології виникає помірне підвищення температури тіла (37,5-38°C), загальна слабкість, головний біль, міалгії. При бактеріальних формах інтоксикація виражена значно сильніше.
5. Лімфаденопатія – збільшення та болючість шийних лімфатичних вузлів при пальпації.

Вікові особливості клінічного перебігу

У дорослих ларингіт зазвичай проявляється переважно хрипотою та дискомфортом у горлі без серйозних ускладнень. Температура підвищується рідко, тримається переважно на цифрах 37-37,5°C. Дорослі пацієнти часто можуть чітко описати свої відчуття та локалізувати дискомфорт.

Особливістю перебігу хвороби в дорослих є те, що захворювання рідко призводить до серйозних дихальних порушень. Це пов’язано з більшими розмірами гортані та дихальних шляхів порівняно з дітьми.

У дітей ларингіт може викликати більш виражені та небезпечні прояви:

1. Швидке наростання набряку – дитяча гортань має менші розміри, тому навіть незначний набряк може суттєво звузити дихальні шляхи.
2. Респіраторні порушення – утруднене дихання може розвиватися протягом кількох годин.
3. Характерний «гавкаючий» кашель.
4. Стридор – свистяче, шумне дихання, яке чутно навіть на відстані.
5. Поведінкові зміни – неспокій, плач, збудження, що додатково посилює дихальні порушення.

Залежність клінічної картини від етіології

1. Вірусний ларингіт розвивається поступово і досить передбачувано. Початковими проявами є загальні катаральні симптоми: нежить, легке покашлювання, субфебрильна температура. Дисфонія приєднується пізніше та наростає протягом декількох днів. Характерною особливістю є хвилеподібний перебіг з періодами покращення та погіршення стану.
2. Бактеріальний ларингіт зустрічається значно рідше, однак його перебіг набагато складніший. Тут симптоми можуть з’явитися буквально за лічені години. Температура стрімко підскакує до 38-39°C, а біль у горлі стає нестерпним. Особливо насторожує поява гнійного мокротиння – це чіткий сигнал про бактеріальну природу запалення. Такий стан вимагає швидкого медичного втручання.
3. Алергічний ларингіт має свої унікальні особливості. Після контакту з алергеном (пил, пилок, парфуми тощо) симптоми розвиваються блискавично. Набряк наростає дуже швидко, голос може «зникнути» за лічені хвилини, а дихання стає утрудненим. Характерно, що температура при цьому залишається нормальною. Такий стан може бути загрозливим і потребує негайної допомоги.

Діагностика ларингіту

Діагностика починається з детального збору анамнезу та клінічного огляду. Зазвичай для встановлення попереднього діагнозу, лікарю достатньо почути, як пацієнт говорить. Характерна хрипота в поєднанні з анамнезом захворювання дають чітку картину хвороби.

При зборі анамнезу важливо з’ясувати:

• тривалість та динаміку розвитку симптомів;
• наявність контакту з хворими на ГРВІ;
• професійні шкідливості та голосові навантаження;
• алергологічний анамнез;
• супутні захворювання (ГЕРХ, ендокринна патологія).

Спеціалізовані методи обстеження

1. Ларингоскопія – «золотий стандарт» діагностики ларингеальної патології. Сучасні гнучкі ендоскопи дозволяють детально візуалізувати стан голосових складок, оцінити їх рухливість, виявити структурні зміни.
2. Біопсія – взяття фрагмента тканини для мікроскопічного дослідження при підозрі на новоутворення.
3. Комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія застосовуються для виключення об’ємних утворень та оцінки поширення запального процесу.
4. Бактеріологічне дослідження харкотиння проводиться при підозрі на бактеріальну етіологію захворювання для ідентифікації збудника та визначення його чутливості до антибіотиків.
5. Алергологічне обстеження включає шкірні прік-тести та визначення рівня специфічних IgE при підозрі на алергічну природу захворювання.

Сучасні підходи до лікування ларингіту

Консервативна терапія

Немедикаментозні методи:

• голосовий режим передбачає мінімізацію голосового навантаження, але категорично не рекомендується перехід на шепітне мовлення, оскільки це створює додаткове напруження голосових складок;
• оптимізація мікроклімату приміщення: підтримання вологості повітря на рівні 40-60%, регулярне провітрювання;
• достатня гідратація організму (1,5-2 літри рідини на добу для дорослих);
• усунення подразливих факторів: куріння, алкоголь, гострі страви.

Симптоматична терапія:

• жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен) призначаються при температурі вище 38,5°C;
• м’які антисептичні розчини для полоскання горла;
• протикашльові препарати центральної дії можуть застосовуватися короткостроково при виснажливому сухому кашлі.

Етіотропна терапія:

• антибактеріальні препарати призначаються виключно при доведеній бактеріальній етіології або високому ризику бактеріальних ускладнень. Препаратами вибору є амоксицилін, амоксицилін із клавулановою кислотою, цефалоспорини II-III покоління;
• при алергічних формах показані антигістамінні препарати (цетиризин, лоратадин) та топічні кортикостероїди у вигляді назальних спреїв та інгаляцій;
• у важких випадках застосовуються системні кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) короткими курсами для швидкого зменшення набряку та запалення.

Хірургічне лікування

Оперативні втручання показані при хронічних формах ларингіту, спричинених структурними змінами голосових складок:

• мікроларингоскопічне видалення поліпів та вузликів проводиться в амбулаторних умовах під місцевою анестезією з використанням сучасних ендоскопічних технологій;
• ін’єкційна ларингопластика – введення гіалуронової кислоти або власного жиру пацієнта в голосові складки для відновлення їх об’єму та поліпшення змикання;
• фонохірургічні втручання спрямовані на відновлення функціональності голосових складок при їх парезах або паралічах.

Ускладнення та невідкладні стани

Несправжній круп (гострий стенозуючий ларинготрахеїт)

Це найбільш серйозне ускладнення ларингіту, яке розвивається переважно у дітей віком від 6 місяців до 4 років через особливості анатомічної будови гортані.

Запальний процес поширюється на підголосові відділи гортані та верхні відділи трахеї. Оскільки гортань сформована ригідними хрящовими кільцями, набряк м’яких тканин призводить до критичного звуження дихальних шляхів.

Клінічна картина:

• характерний «гавкаючий» кашель, що нагадує гавкіт морського тюленя;
• інспіраторний стридор – шумне дихання на вдиху;
• прогресуючі ознаки дихальної недостатності;
• хриплий голос.

Ступені тяжкості крупу:

1. Компенсований – стридор тільки при збудженні.
2. Субкомпенсований – стридор у спокої, ознаки дихальної недостатності.
3. Декомпенсований – виражена дихальна недостатність, ціаноз.
4. Термінальний – асфіксія, втрата свідомості.

Невідкладна допомога:

1. Забезпечення спокою дитини (плач та збудження посилюють обструкцію).
2. Вертикальне положення на руках у батьків.
3. Зволоження повітря (можна використовувати пару з душу).
4. Інгаляції будесоніду або преднізолону через небулайзер.
5. При неефективності – системні кортикостероїди.

Епіглотит

Гостре запалення надгортанника – рідкісне, але життєво небезпечне захворювання, найчастіше спричинене гемофільною паличкою типу β.

Клінічні ознаки:

• різкий початок з високою лихоманкою;
• виражений біль при ковтанні;
• слинотеча через неможливість ковтання;
• вимушене положення: сидячи з нахиленою вперед головою.

Важливо! Категорично заборонена фарингоскопія через ризик провокування ларингоспазму. Діагноз встановлюється на підставі клінічної картини та рентгенографії шиї.

Профілактичні заходи

Первинна профілактика

Загальні рекомендації:

• дотримання правил гігієни: регулярне миття рук, використання одноразових носових хустинок;
• уникнення тісного контакту з хворими на ГРВІ;
• підтримання оптимального мікроклімату в житлових приміщеннях;
• відмова від куріння та уникнення пасивного куріння.

Специфічна профілактика:

• щорічна вакцинація проти грипу згідно з календарем щеплень;
• вакцинація проти гемофільної інфекції типу β (особливо важлива для профілактики епіглотиту).

Професійна профілактика:

• для осіб голосо-мовних професій: дотримання техніки голосоведення, регулярні перерви в голосовій роботі;
• використання засобів індивідуального захисту при роботі з хімічними речовинами.

Вторинна профілактика

Лікування супутніх захворювань:

• корекція ГЕРХ за допомогою медикаментів та дієтичних рекомендацій;
• санація хронічних вогнищ інфекції в ротоглотці та носоглотці;
• лікування алергічних захворювань.

Корекція способу життя:

• обмеження вживання алкоголю та кофеїновмісних напоїв;
• корекція дієти: виключення занадто гарячої, гострої їжі;
• дотримання питного режиму.

Прогноз та рекомендації пацієнтам

У більшості випадків гострий ларингіт має сприятливий прогноз та зникає самостійно протягом 5-7 днів за умови дотримання рекомендованого режиму. Однак важливо звертатися за медичною допомогою при появі тривожних симптомів:

Невідкладні показання для медичної консультації:

• утруднене дихання або ковтання;
• стридор (шумне дихання);
• висока лихоманка (понад 39°C);
• інтенсивний біль у горлі;
• повна втрата голосу у дитини;
• збереження хрипоти понад 2 тижні у дорослих.

Довгострокові рекомендації:

• регулярні профілактичні огляди ЛОР-лікаря для осіб групи ризику;
• навчання правильній техніці голосоведення для професійних користувачів голосу;
• контроль факторів ризику хронізації процесу.

Висновок

Ларингіт – це захворювання, яке в більшості випадків проходить самостійно та не вимагає складного лікування. Головне – вчасно розпізнати симптоми та звернутися за медичною допомогою при появі тривожних ознак, особливо у дітей.

Редактори symptom.live наголошують: правильна профілактика та своєчасне звернення до лікаря допоможуть уникнути розвитку ускладнень та забезпечити швидке одужання.