Хронічний фарингіт: коли горло турбує постійно

Хронічний фарингіт розвивається тоді, коли гострий процес не отримав належного лікування або коли не усунули причини, що викликали захворювання. Це стан, при якому запалення глотки набуває затяжного характеру і може турбувати людину протягом тривалого часу. 

Це захворювання може супроводжувати людину роками, значно знижуючи якість життя через постійний дискомфорт у горлі. Особливо неприємно те, що фарингіт має тенденцію до прогресування – без належного лікування стан може поступово погіршуватися, переходячи з однієї форми в іншу, більш тяжку.

Чому ця проблема стає дедалі актуальнішою?

Сьогодні хронічний фарингіт перетворився на справжню проблему сучасності. Майже половина мешканців великих міст стикається з цим неприємним захворюванням. Основними винуватцями такої ситуації стали погіршення екологічної обстановки, поширення шкідливих звичок і неправильне харчування. 

Цікаво, що приблизно 70% усіх випадків захворювання спричиняють віруси. Найчастіше «винуватцями» стають риновіруси (кожен п’ятий випадок), а також коронавіруси, аденовіруси та віруси грипу. Проте не варто забувати і про бактеріальні інфекції – β-гемолітичний стрептокок групи А зустрічається у 15-30% хворих.

Як розвивається хронічний фарингіт?

Механізм розвитку хронічного фарингіту досить складний. Коли різноманітні збудники проникають у слизову оболонку глотки, розпочинається каскад запальних реакцій, які за нормальних умов мали б завершитися одужанням. Однак при несприятливих обставинах – ослабленому імунітеті, постійному впливі подразнюючих факторів, неправильному лікуванні – гострий процес поступово переходить у хронічну стадію. Стінки глотки червоніють і набрякають, на них можуть з’являтися крововиливи, а також утворюється особлива фібринозна плівка, що складається з лейкоцитів, омертвілих клітин і бактерій.

Особливо важливу роль у схильності до хронічного запалення відіграють порушення імунної системи. Знижений вміст імуноглобулінів IgA і IgG2, ослаблена здатність організму продукувати В-клітини, а також різноманітні захворювання травного тракту створюють сприятливі умови для хронізації процесу.

Зв’язок із захворюваннями шлунково-кишкового тракту

Дуже рідко хронічний фарингіт існує як самостійне захворювання. Зазвичай він є одним із проявів системних порушень травної системи. Такі стани, як гастрит з підвищеною або зниженою кислотністю, порушення мікрофлори кишечника, різні функціональні розлади печінки та селезінки, можуть призводити до проблем із глоткою.

Однією з найпоширеніших причин хвороби стає гастроезофагальний  рефлюкс – потрапляння шлункового соку в глотку. Кислий шлунковий сік регулярно подразнює ніжну слизову глотки, підтримуючи запальний процес.

Саме тому надзвичайно важливо спочатку усунути основну причину – провести ретельне обстеження травного тракту та провести його лікування. Без цього будь-які спроби місцевого лікування дають лише тимчасовий і недостатній ефект, а хвороба постійно рецидивує.

Як проявляється хронічний фарингіт?

Підступність хронічного фарингіту полягає в тому, що його симптоми можуть не проявлятися роками або мати слабку інтенсивність. Люди часто звикають до неприємних відчуттів і не звертаються за допомогою.

Основні симптоми хронічного фарингіту, які варто знати:

У повсякденному житті хворі відчувають:

• постійне легке першіння в горлі, яке майже не припиняється;
• неприємні виділення в горлі, які здаються в’язкими грудочками;
• відчуття присутності стороннього предмета в глотці;
• періодичні напади нудоти або позиви до блювання;
• постійну сухість у роті;
• легке покашлювання, особливо зранку;
• збільшення лімфатичних вузлів на шиї;

Під час загострення картина змінюється:

• першіння в горлі стає інтенсивним і болючим;
• з’являється надсадний кашель;
• підвищується температура тіла;
• розвиваються ознаки загальної інтоксикації організму;

Цікаво, що часто спостерігається невідповідність між скаргами пацієнтів і видимими змінами в глотці. Іноді при значних суб’єктивних скаргах слизова оболонка глотки виглядає практично незміненою. І навпаки – при помітних змінах у глотці пацієнт може майже не відчувати дискомфорту.

Класифікація хронічного фарингіту

Залежно від характеру змін у глотці лікарі виділяють кілька форм захворювання:

1. Катаральний фарингіт. Це найлегша форма, при якій спостерігається стійке почервоніння глотки через розширення дрібних вен і легкий набряк слизової оболонки. Залози починають працювати інтенсивніше, виробляючи більше слизу. Задня стінка глотки частково покривається прозорою або каламутною слизью.
2. Гіпертрофічний фарингіт. При цій формі нормальний циліндричний епітелій замінюється кубічним або плоским. Поверхневі шари клітин постійно відшаровуються, утворюючи нерівності та поглиблення, схожі на лакуни мигдаликів. Дрібні судини розширюються, навколишні тканини просочуються плазмою крові. М’яке піднебіння та язичок набрякають.

Особливі різновиди гіпертрофічного фарингіту:

• бічний – характеризується розростанням лімфоїдної тканини в бічних складках глотки, за піднебінними дужками. Ці утворення, як і мигдалики, запалюються через наявність вогнища хронічної інфекції;
• гранульозний – проявляється появою округлих або видовжених гранул лімфоїдної тканини червоного кольору розміром від 1 до 5 мм на задній стінці глотки.

3. Атрофічний фарингіт. Найтяжча форма, яка зазвичай розвивається на тлі атрофічного риніту. Слизова оболонка глотки значно витончується, епітелій відшаровується, нормальний циліндричний епітелій замінюється плоским багатошаровим. Кількість слизових залоз зменшується, їх протоки закупорюються, секреція знижується. Слизова стає сухою, жовтуватого або блідо-рожевого кольору, здається блискучою, наче лакованою, місцями покритою в’язким гнійним секретом або кірочками засохлого секрету.

Що провокує хронічний фарингіт?

Розуміння факторів ризику допомагає краще запобігти розвитку хвороби:

1. Екологічні фактори: забруднене повітря, особливо в промислових районах.
2. Шкідливі звички: куріння та зловживання алкоголем.
3. Порушення дихання: проблеми з носовим диханням, які змушують дихати ротом.
4. Вогнища інфекції: хронічні запальні процеси в носоглотці, порожнині носа, навколоносових пазухах.
5. Захворювання травного тракту: хронічний езофагіт, гастроезофагальна рефлюксна хвороба.
6. Порушення обміну речовин та гіповітамінози.

Принципи лікування хронічного фарингіту

Перш ніж розпочинати симптоматичне лікування, необхідно провести ретельне обстеження для виявлення основних причин захворювання. Це може включати консультації гастроентеролога, ендокринолога, алерголога, а також проведення додаткових обстежень: гастроскопія, рентген органів грудної клітки, алергологічні проби.

Лікування хронічного фарингіту вимагає комплексного підходу та терпіння як від лікаря, так і від пацієнта.

Медикаментозна терапія

Основу лікування складають препарати з протизапальною та знеболюючою дією. Для підтримки імунної системи призначаються вітамінні комплекси. У разі бактеріальної інфекції можуть знадобитися антибіотики, після прийому яких обов’язково проводиться курс пробіотиків для відновлення нормальної мікрофлори травного тракту.

Місцева терапія

Для полегшення першіння в горлі використовуються препарати місцевої дії – спреї, таблетки для розсмоктування, розчини для полоскання. Кашель і нежить лікуються симптоматично.

Немедикаментозні заходи лікування хронічного фарингіту

Надзвичайно важливо дотримуватися правильного режиму харчування, підтримувати в приміщенні оптимальну температуру та рівень вологості. Дорослим з діагнозом хронічний фарингіт необхідно категорично відмовитися від куріння.

Фізіотерапевтичні методи

Важливу роль у комплексному лікуванні відіграє фізіотерапія:

• УВЧ-терапія для зменшення запалення;
• лазеротерапія для стимуляції процесів регенерації;
• магнітотерапія для поліпшення мікроциркуляції;
• інгаляції з лікарськими речовинами та мінеральною водою;
• Фонофорез для глибокого проникнення лікарських речовин.

Ускладнення хронічного фарингіту

Хоча фарингіт рідко призводить до серйозних ускладнень, тривале існування запального процесу може мати негативні наслідки:

Місцеві ускладнення:

• поширення інфекції на сусідні органи (ларингіт, трахеїт);
• формування абсцесів у глибших тканинах шиї;
• розвиток хронічного тонзиліту;
• порушення голосової функції.

Системні ускладнення:

• загальна інтоксикація організму;
• ревматичні ураження суглобів та серця (при стрептококової інфекції);
• пієлонефрит та інші ураження нирок;
• порушення травлення через постійне проковтування інфікованої слизи.

Профілактика загострень

Щоб уникнути нових спалахів захворювання, варто дотримуватися простих правил:

• не допускати ослаблення імунітету;
• дотримуватись здорового способу життя;
• уникати переохолодження;
• своєчасно лікувати інфекційні захворювання;
• підтримувати здорову мікрофлору травного тракту;
• слідкувати за вологістю повітря в житлових і робочих приміщеннях (50-60%).

Висновок

Хронічний фарингіт – це серйозна проблема сучасності, яка вимагає комплексного підходу до лікування. Успіх терапії значною мірою залежить від виявлення та усунення основних причин захворювання.

Важливо розуміти, що це не просто «першіння в горлі», а хронічний запальний процес, який може значно погіршити якість життя. Команда symptom.live вкотре нагадує, що своєчасне звернення до лікаря, комплексна діагностика та правильно підібране лікування допоможуть не лише усунути неприємні симптоми, але й запобігти можливим ускладненням.