Остеохондроз: коли біль – сигнал до дії!

Остеохондроз належить до найбільш розповсюджених медичних діагнозів у багатьох країнах світу. Цей термін охоплює цілий комплекс захворювань, що призводять до передчасного старіння та зниження функціональності хребта. За даними статистики в Україні з цією проблемою стикається понад 80% населення країни.

Що таке остеохондроз?

Медична спільнота не має єдиного тлумачення поняття «остеохондроз хребта». Різні джерела пропонують власні визначення:

• дегенеративно-дистрофічні зміни у міжхребцевих дисках;
• прискорене зношування та старіння кістково-суглобового апарату хребта;
• патологія хребта внаслідок механічних ушкоджень.

Остеохондроз характеризується порушенням живлення міжхребцевого диска. Через це пульпозне ядро (гелеподібна серцевина диска) втрачає здатність рівномірно розподіляти навантаження, що призводить до пошкодження фіброзного кільця – волокнистої структури, яка його оточує.

Варто зазначити, що остеохондроз спостерігається у представників усіх вікових категорій. Клінічні симптоми можна виявити навіть у підлітків, а до 30 років цей діагноз встановлюють 1,2% населення.

Що насправді криється за терміном «остеохондроз»?

У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 окремого діагнозу «остеохондроз» немає. Під цим терміном позначають близько 20 різних патологічних станів. Переважно це спондилолістез – зміщення хребця, і спондильоз – розростання кісткової тканини. Також сюди належать: міжхребцева грижа, радикулопатії, ішіас, спінальна нестабільність, хребцевий стеноз (звуження його просвіту) та інші захворювання.

Причини розвитку остеохондрозу

Генетична схильність до хвороби закладена у кожної людини від народження. Проте виникає остеохондроз лише при пошкодженні хрящової тканини – через запалення або механічний вплив.

Точні причини розвитку цієї патології залишаються невідомими.

При цьому захворюванні розпад протеїнів хряща переважає над їх синтезом. Вважається, що пусковим механізмом такого дисбалансу є порушення трофіки диска. Варто зазначити, що міжхребцевий диск і в нормі має обмежене кровопостачання. Тому будь-які процеси, що погіршують живлення, різко знижують здатність хрящової тканини синтезувати нові протеїни, запускаючи дегенеративний процес.

Розвиток хвороби також пов’язують з наступними чинниками:

1. Вроджені аномалії: порушення розвитку хребетного стовпа, м’язова слабкість або вроджені патології сполучної тканини.
2. Гормональний дисбаланс: нестача або надлишок певних гормонів (особливо статевих). У жінок остеохондроз часто розвивається чи загострюється під час гормональних перебудов – вагітності, клімаксу.
3. Механічні фактори: надмірні фізичні навантаження, підйом важких предметів, професійний спорт.
4. Функціональні причини: малорухливий спосіб життя, неправильна постава, тривале перебування в одному положенні.
5. Інтоксикація організму: вплив хімічних речовин або інфекцій, які можуть порушувати відтік лімфи, погіршуючи трофіку хребта.
6. Судинні порушення: погіршення кровопостачання окремих елементів міжхребцевих дисків.
7. Надмірна вага: створює додаткове навантаження на хребет і суглоби.
8. Гіповітаміноз: дефіцит вітамінів і мінералів у раціоні чи порушення їх засвоєння через патології травного тракту.

Хто в групі ризику?

Хоча від недугу не застрахований ніхто, особливо з віком, існують фактори, що підвищують імовірність розвитку хвороби:

• сидячий спосіб життя, малорухлива робота (офісні працівники, водії, касири тощо);
• неправильна організація робочого місця (неправильно підібраний стілець або стіл);
• регулярний підйом важких предметів (вантажники, атлети);
• фізіологічні періоди у жінок (вагітність, клімакс), а також носіння взуття на високих підборах;
• хронічний стрес;
• надлишкова вага.

Класифікація остеохондрозу

В залежності від локалізації розрізняють такі форми захворювання:

• шийний;
• грудний;
• поперековий;
• змішаний.

За характером больових відчуттів виділяють:

• люмбалгію – біль у поперековому відділі;
• люмбоішіалгію – больові відчуття з іррадіацією в ноги;
• люмбаго – гострий приступ болю («прострілу») в поперековому відділі;
• торакалгію – біль у грудному відділі;
• цервікалгію – біль у шиї, верхніх кінцівках.

Остеохондроз: стадії прогресування хвороби

При остеохондрозі виділяють чотири послідовні стадії дегенеративно-дистрофічного процесу:

1. Перша стадія (хондроз) характеризується переміщенням пульпозного ядра всередині міжхребцевого диска. Гелеподібна речовина ядра може проникати через мікротріщини фіброзного кільця, контактуючи з нервовими закінченнями, що викликає больові відчуття. На цьому етапі вже формуються рефлекторні синдроми остеохондрозу.
2. Друга стадія (нестабільність) проявляється зміщенням ураженого диска відносно нижчерозташованого хребця внаслідок пошкодження пульпозного ядра та фіброзного кільця. У цей період може розвинутися компресійний синдром зі стисканням нервових корінців, що супроводжується інтенсивним болем та порушенням чутливості.
3. Третя стадія (формування міжхребцевих гриж) настає при подальшому прогресуванні хвороби, коли порушується цілісність фіброзного кільця та відбувається випинання пульпозного ядра в просвіт хребетного каналу. Утворена міжхребцева грижа чинить тиск як на нерви, так і на кровоносні судини.
4. Четверта стадія (фіброз міжхребцевого диска) супроводжується формуванням кісткових розростань – остеофітів. Таким чином організм намагається відновити опорну та захисну функції хребта. Остеофіти можуть створювати додатковий тиск на нервові волокна та судини.

Остеохондроз: клінічні прояви в залежності від локалізації

Клінічна картина остеохондрозу значною мірою залежить від локалізації патологічного процесу. Характерним для всіх форм є порушення сну через больові відчуття та дискомфорт у спині, що ускладнюють пошук зручного положення тіла.

Симптоми поперекового остеохондрозу

Поперековий остеохондроз, найпоширеніша форма захворювання, проявляється наступними симптомами:

1. Больові відчуття в попереку, які посилюються під час фізичного навантаження, тривалого сидіння або різких рухів. Переважно біль має ниючий характер, проте різкий, гострий біль може свідчити про формування міжхребцевої грижі.
2. Біль у нижніх кінцівках через компресію нервових корінців спинного мозку. Часто больові відчуття локалізуються в одній нозі та можуть мати як ниючий, так і прострілюючий характер.
3. Обмеження рухливості, що проявляється відчуттям скутості, особливо в положенні сидячи, при нахилах або поворотах тулуба.
4. Спазми та судоми, переважно в м’язах гомілки, внаслідок порушення іннервації.
5. Зміни шкірних покривів нижніх кінцівок – сухість та лущення шкіри.

При ураженні поперекового відділу хребта з’являються і загальні симптоми:

• слабкість;
• підвищена втомлюваність;
• зниження працездатності;
• головний біль;
• дратівливість.

Важливо відзначити, що остеохондроз поперекового відділу може призводити до порушення функцій сечостатевої системи через компресію відповідних нервів. Пацієнти можуть скаржитися на біль у нирках, порушення сечовипускання та навіть еректильну дисфункцію.

Симптоми шийного остеохондрозу

При ураженні шийного відділу хребта болі можуть виникати по всьому шийному відділу, в ключицях, плечах та грудній клітці. Характерними симптомами є:

1. Відчуття тяжкості в голові, біль, можливе запаморочення.
2. Інтенсивний біль у шийному відділі, хрускіт при поворотах голови.
3. Напруження м’язів шийної ділянки, інколи може з’являтися відчуття клубка в горлі.
4. Оніміння рук і пальців, утруднення при відведенні їх в сторони.

Симптоми грудного остеохондрозу

Оскільки грудний відділ хребта найменш рухливий, дегенеративні зміни в ньому виникають рідше. До симптомів грудного остеохондрозу відноситься:

1. Оперізуючий біль у грудях. Часто больові відчуття посилюються при рухах і нахилах.
2. Біль може поширюватися в пахвову ділянку чи маскуватися під серцевий.
3. Проблеми з диханням, больові відчуття при поглибленому вдиху.

Виникає задишка, яка також буває і при серцевих захворюваннях. З цієї причини люди, яких турбує грудний остеохондроз, часто думають, що у них проблеми з серцем.

Коли звернутися до лікаря?

Діагностикою і лікуванням хвороби займається лікар-невролог. Редакція порталу symptom.live рекомендує звертатися до спеціаліста вже при перших підозрілих симптомах захворювання. На жаль, пацієнти часто не приділяють належної уваги початковим проявам остеохондрозу, пояснюючи їх звичайною втомою.

Важливо пам’ятати! Остеохондроз є прогресуючим захворюванням. Зупинити патологічний процес значно легше на початкових етапах. Запущені стадії часто потребують хірургічного лікування.

Диференційна діагностика клінічних проявів

Обстеження при підозрі на остеохондроз включає кілька етапів. Спочатку лікар оглядає пацієнта, потім направляє на дослідження.

Збір анамнезу

Передусім лікар проведе опитування та ознайомиться зі всіма скаргами пацієнта. Важливо точно описати локалізацію болю, його інтенсивність та характер (ниючий, тупий, гострий, пронизливий тощо). Також визначить фактори, які здатні провокувати чи посилювати больові відчуття.

Спеціаліст обов’язково з’ясовує особливості способу життя та професійної діяльності пацієнта. Інформація про сімейний анамнез остеохондрозу також має діагностичне значення.

Огляд пацієнта

При огляді пацієнта лікар оцінює:

• положення тіла в статиці та динаміці (сидячи, лежачи, стоячи та під час ходьби);
• стан шкірних покривів кінцівок (наявність почервоніння, сухості, лущення);
• об’єм рухів при нахилах, кругових та обертальних рухах;
• болючі ділянки шляхом пальпації для виявлення підвищеної температури, набряклості, спазмів, ущільнень;
• стан м’язової системи за допомогою пальпації м’язів;
• чутливість та ступінь поширення больових відчуттів за допомогою перкусії та тактильної стимуляції;
• наявність корінцевих синдромів за допомогою специфічних тестів.

Інструментальна діагностика

1. Рентгенографія проводиться для кожного відділу хребта. В деяких випадках призначається функціональна рентгенографія з виконанням знімків у положенні нахилу. Для отримання більш детальної інформації рентгенографія може здійснюватися з використанням контрастних речовин, які вводяться в хребетний канал, міжхребцевий диск, хребетну або сонну артерію. Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити патологічну рухливість хребців, наявність остеофітів, ущільнень, стенозів.
2. Комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) є більш точними методами візуалізації. Вони дозволяють детально дослідити м’які тканини, тіла хребців, артерії та нервові корінці.

Комплексний підхід до лікування остеохондрозу різних відділів хребта

Остеохондроз лікується комплексно. Першочергове значення має дотримання ортопедичного режиму. Для усунення болю та інших симптомів використовуються фармакологічні препарати. Ефективними також є лікувальна фізкультура, фізіотерапія, мануальна терапія та інші методики.

Медикаментозна терапія остеохондрозу

Лікарські препарати при остеохондрозі призначаються для досягнення таких цілей:

• усунення болю;
• подолання запалення;
• покращення кровообігу;
• відновлення хрящових тканин та сповільнення дегенеративних процесів;
• підвищення рухливості суглобів;
• зниження нервового напруження і подолання депресивних станів, пов’язаних із хворобою.

Медикаментозне лікування повинно призначатися виключно лікарем після детального обстеження пацієнта. Під час лікування використовують:

1. Нестероїдні протизапальні засоби, які блокують ферменти, відповідальні за синтез медіаторів запалення. Серед популярних НПЗЗ при остеохондрозі – препарати з диклофенаком, ібупрофеном, кетопрофеном та німесулідом. Вони доступні як у формі таблеток, так і у вигляді гелю та мазі для місцевого застосування.

Важливо! Систематичний прийом НПЗЗ не рекомендований через їх негативний вплив на ШКТ. Оптимально обмежити курс прийому до 5 днів для зняття больових симптомів. Також варто враховувати що, більшість НПЗЗ протипоказані під час вагітності, тому необхідна консультація лікаря для підбору безпечних альтернатив.

2. При інтенсивному болю, коли НПЗЗ виявляються недостатньо ефективними, лікарі можуть призначити інші знеболювальні препарати – ненаркотичні та наркотичні опіоїдні анальгетики або глюкокортикоїди. Останні є стероїдними гормонами, які найчастіше вводяться у формі ін’єкцій (лікувальні блокади).
3. Нейропатичний біль, що часто супроводжує остеохондроз і виникає через патологічне збудження нейронів, лікується протисудомними препаратами чи антидепресантами.
4. Судинорозширювальні засоби. М’язове напруження при остеохондрозі призводить до звуження судин, що спричиняє дефіцит кисню та поживних речовин у тканинах. Для запобігання кисневому голодуванню застосовуються судинорозширювальні препарати.
5. Хондропротектори покращують функціонування хрящів і суглобів. Найвідоміші серед них – глюкозамін і хондроїтин. Сучасні хондропротектори зазвичай поєднують обидва компоненти, додатково включаючи жирні кислоти, вітаміни та інші біологічно активні речовини.
6. Міорелаксанти. Препарати цієї групи сприяють розслабленню м’язів, що покращує кровообіг і частково знімає больовий синдром. При одночасному застосуванні НПЗЗ та міорелаксантів спостерігається посилення знеболювального ефекту.
7. Седативні засоби. Больовий синдром при остеохондрозі нерідко викликає емоційне напруження, іноді навіть призводячи до депресивного стану. Для подолання цих симптомів призначаються заспокійливі ліки. У більшості випадків перевага надається препаратам рослинного походження, таким як настоянка валеріани або пустирника (чи їх таблетовані форми). У складніших випадках можуть застосовуватися транквілізатори.

Корсети при остеохондрозі

У певних випадках лікарі рекомендують використання корсета, що допомагає зафіксувати хребет, попередити зміщення хребців і зменшити навантаження на них. Тип корсета залежить від ураженого відділу хребта: для шийного остеохондрозу застосовується напівжорсткий комірець, для поперекового – корсет із жорсткими вставками, для грудного – еластичний корсет із металевими або пластиковими шинами.

Лікувальна фізкультура

Лікувальна фізкультура (ЛФК) є одним із основних методів лікування остеохондрозу. Це система вправ з помірним навантаженням, спрямованих на зміцнення м’язів спини. Виконуються такі вправи під наглядом фахівця або за його рекомендаціями.

ЛФК можна практикувати в будь-якому віці та на будь-якій стадії хвороби, за винятком періодів загострення чи гострих станів, коли пріоритет надається медикаментозному лікуванню для швидкого усунення симптомів.

ЛФК включає такі методики:

1. Механотерапія. Вправи на спеціалізованих тренажерах і апаратах. Застосовується при серйозних ураженнях хребта з обмеженням рухливості. Такі вправи сприяють покращенню постави та розвитку окремих груп м’язів.
2. Кінезотерапія. Комплекс дихальних і фізичних вправ для покращення суглобової рухливості.
3. Теренкур. Поєднання піших прогулянок з нескладними вправами. Методика зміцнює серцево-судинну систему, покращує дихальну функцію та знімає м’язове напруження.
4. Гідрокінезотерапія. Виконання вправ у водному середовищі, включаючи лікувальне плавання.
5. Гімнастика при остеохондрозі. Гімнастика є ключовим терапевтичним методом при цьому захворюванні. Пацієнтам з діагностованим остеохондрозом рекомендується виконувати вправи постійно, навіть за відсутності симптомів. Регулярна гімнастика підтримує м’язовий тонус і суглобову рухливість.
6. Мануальна терапія. Мануальна терапія допомагає усунути викривлення хребта через вплив руками на тіло пацієнта. Цей метод ефективний і на етапі реабілітації. З подібною метою також застосовуються остеопатичні методики та лікувальний масаж.
7. Тракція. Тракція передбачає витягування хребта, під час якого хребці рівномірно розподіляються по всій довжині. Це сприяє зняттю напруги з м’язового корсета, усуває спазми та покращує кровообіг.

Процедура вимагає спеціального обладнання і повинна проводитися під наглядом фахівця, тому не рекомендована для домашнього застосування. Варто зазначити, що ефект від тракції тимчасовий і для закріплення результату необхідне комплексне лікування.

8. Рефлексотерапія. Цей метод альтернативної медицини базується на впливі на специфічні точки та рефлекторні зони. Рефлексотерапія застосовується не як самостійний метод лікування, а як додаткова процедура, що забезпечує короткочасний позитивний ефект.

Фізіотерапія при остеохондрозі

Фізіотерапія передбачає лікування з використанням різноманітних фізичних факторів: тепла, холоду, ультрафіолету, електроструму тощо. При остеохондрозі застосовуються такі види фізіотерапії:

1. Ультрафіолетове опромінення (УФО). Сприяє усуненню запальних вогнищ і посилює продукцію вітаміну D, що корисно для опорно-рухового апарату.
2. Ультразвукова терапія. Вплив високочастотними звуками зменшує больові відчуття. Поєднання ультразвуку з лікарськими препаратами (ультрафонофорез) покращує клітинну проникність, прискорює крово- і лімфообіг, підвищуючи ефективність медикаментів.
3. Ударно-хвильова терапія. Застосування акустичних хвиль для впливу на проблемні ділянки. Методика усуває біль і покращує кровопостачання та обмінні процеси.
4. Лазерна терапія. Використання гелій-неонових лазерів активізує обмінні процеси в нервових тканинах, знімає біль і запалення. Особливо ефективна при корінцевих синдромах.
5. Електротерапія. Застосування електричних струмів різної частоти покращує метаболізм уражених тканин. При гострих простріляючих болях ефективні низькочастотні струми.
6. Магнітотерапія. Допомагає усунути запалення та набряки.
7. Бальнеотерапія і грязелікування. Терапія з використанням мінеральних вод і лікувальних грязей. Мінеральні компоненти, проникаючи через шкіру, позитивно впливають на нервові закінчення.

Хірургічні втручання при остеохондрозі

У важких випадках, коли консервативні методи лікування захворювання неефективні, вдаються до хірургічного лікування. Сучасна хірургія хребта переважно застосовує малоінвазивні методики – процедури, що здійснюються через невеликі проколи. Вони добре переносяться пацієнтами і не вимагають тривалої реабілітації, дозволяючи пацієнтам повертатися додому вже наступної доби після операції.

Найчастіше остеохондроз вимагає проведення однієї з трьох основних хірургічних процедур:

1. Видалення міжхребцевого диска (повне/часткове). Така операція призначається на пізніх стадіях міжхребцевої грижі. При повному видаленні пошкоджений диск замінюється штучним імплантатом.
2. Операції при стенозі хребта. Мета такої операції – звільнити нервові волокна від стиснення. Видаляються дужки хребця або цілий суглоб.
3. Стабілізуючі операції застосовуються при надмірній рухливості хребців, прилеглих до дегенеративно зміненого диска. Усунення патологічної рухливості досягається шляхом імплантації спеціальних фіксуючих конструкцій.

Важливо зазначити, що в клінічній практиці ці методики можуть комбінуватися для досягнення кращого терапевтичного ефекту.

Прогресуючий остеохондроз та його наслідки для організму

Без належного лікування остеохондроз може прогресувати, та призводити до розвитку таких ускладнень:

1. Протрузія – випинання міжхребцевого диска внаслідок розтягнення фіброзного кільця. Найчастіше вражає міжхребцеві диски найбільш мобільних відділів – шийного та поперекового.
2. Міжхребцева грижа – випинання ядра (екструзія) міжхребцевого диска в спинномозковий канал. На відміну від протрузії, при екструзії відбувається розрив фіброзного кільця. Найчастіше грижі виникають у попереково-крижовому відділі, рідше – в грудному.
3. Кіфотична деформація – викривлення хребта з випуклістю назад. Класичним прикладом є так званий старечий кіфоз, що розвивається на тлі дегенеративно-дистрофічних змін.
4. Радикуліт (радикулопатія) – ураження корінців спинного мозку, що проявляється болем по ходу ураженого нерва.
5. Судоми – найчастіше вражають триголовий м’яз гомілки.
6. Спінальний інсульт – гостре порушення кровообігу спинного мозку, що становить близько 1% від усіх інсультів.
7. Атрофія м’язів ніг – тяжке ускладнення з порушенням трофіки м’язової тканини нижніх кінцівок.
8. Параліч ніг – виникає при компресії нервових корінців.
9. Втрата свідомості – може розвиватися при защемленні хребетної артерії, що призводить до погіршення кровопостачання різних відділів головного мозку.

Профілактика остеохондрозу: щоденні рекомендації для здоров’я хребта

Остеохондроз належить до захворювань, що важко піддаються лікуванню. Для пацієнта надзвичайно важливо дотримуватися всіх настанов лікаря. У разі недотримання рекомендацій загострення відбуватимуться частіше, а хвороба швидко прогресуватиме. Натомість ретельне виконання призначень дозволяє суттєво сповільнити дегенеративні процеси.

Профілактичні заходи щодо остеохондрозу варто впроваджувати з дитинства. Насамперед необхідно навчити дитину правильно сидіти за робочим столом. Постійно стежте за її поставою – вона має бути рівною. 

При хворобі необхідно навчитися правильно сидіти, стояти та лежати, щоб зменшити навантаження на хребет та мінімізувати ризик ускладнень.

Як правильно сидіти?

Сидячий спосіб життя негативно впливає на здоров’я, проте для багатьох людей він є невід’ємною частиною професійної діяльності. Рекомендації для правильного положення сидячи:

1. Віддавайте перевагу меблям з жорсткою поверхнею замість м’яких. Це зменшує навантаження на спину.
2. Висота сидіння має відповідати довжині гомілки. Для осіб невисокого зросту рекомендується використовувати підставку для ніг, щоб стопи мали надійну опору.
3. Оптимальна глибина сидіння не повинна перевищувати 2/3 довжини стегон.
4. Забезпечте достатній простір для ніг під робочою поверхнею.
5. Дотримуйтесь режиму перерв: змінюйте положення ніг кожні 15-20 хвилин, а кожну годину проводити короткі розминки.
6. Використовуйте стілець із міцною спинкою, до якої слід щільно притулятися, зберігаючи рівне положення спини.
7. Уникайте нахилу верхньої частини тулуба вперед. При необхідності тривалого читання або письма рекомендується використовувати спеціальну підставку.
8. За кермом автомобіля також сидіть прямо, використовуючи невеликий валик для підтримки поперекового вигину. При тривалих поїздках рекомендується робити зупинки кожні кілька годин для виконання розминочних вправ.

Як правильно стояти?

Шкода від тривалого перебування на ногах (без руху) не менша, ніж від тривалого сидячого положення.

1. Варто кожні 15 хвилин перерозподіляти навантаження з однієї ноги на іншу для зменшення тиску на хребці.
2. За можливості ходіть на місці або рухайтесь.
3. Регулярно виконуйте вигини назад з підняттям рук для зняття напруги з м’язів спини та шиї.
4. Адаптуйте побутові завдання: прасуйте вологий одяг у сидячому положенні, налаштовуючи висоту прасувальної дошки.
5. Під час прибирання використовуйте подовжені насадки для пилососа, щоб уникати глибоких нахилів.
6. При необхідності підняти предмет з підлоги присідайте навпочіпки, спираючись рукою на стійкий предмет меблів, що особливо важливо при поперековому остеохондрозі.

Як правильно лежати?

Положення лежачи також може провокувати больові відчуття у спині. Важливо дотримуватися таких рекомендацій:

1. Обирайте напівжорстку поверхню для сну, уникаючи як занадто м’яких, так і надто жорстких матраців. Поверхня повинна забезпечувати збереження фізіологічних вигинів хребта. Для зменшення больових відчуттів, що іррадіюють у нижні кінцівки, рекомендується підкладати валик під колінні суглоби.
2. Якщо ви спите на животі, використовуйте невелику подушку під животом для запобігання надмірному прогинанню поперекового відділу.
3. Для полегшення вставання з ліжка спочатку виконайте кілька простих вправ для ніг, потім обережно опустіть одну ногу на підлогу і повільно приймайте вертикальне положення, уникаючи різких рухів.

Як правильно піднімати та переносити тяжкості?

Остеохондроз загострюється найчастіше внаслідок неправильного підйому важких предметів. Особливу небезпеку це становить для поперекового відділу, часто призводячи до формування міжхребцевої грижі. Якщо уникнути перенесення вантажів неможливо, дотримуйтеся наступних порад:

• Завжди використовуйте обидві руки для перенесення предметів, уникаючи різких рухів та нахилів. Перенесення вантажу в одній руці створює надмірне навантаження на спину.
• За можливості, розподіліть вагу на декілька частин і переносьте їх поетапно, притискаючи до тулуба. Пам’ятайте: тримання предмета на витягнутих руках збільшує навантаження на хребет у 8-10 разів.
• Обмежте підйом предметів вагою понад 12-15 кг, використовуйте для цього візок.
• Для перенесення речей віддавайте перевагу рюкзаку з широкими лямками, який забезпечує рівномірний розподіл навантаження на спину.

Як правильно харчуватися?

Правильне харчування відіграє важливу роль у лікуванні остеохондрозу, особливо при надмірній вазі.

1. Забезпечте збалансоване харчування з достатньою кількістю овочів, білкової їжі та мінералів.
2. Контролюйте щоденну калорійність раціону, запобігаючи переїданню та появі зайвої ваги.
3. При ожирінні необхідно створити дефіцит калорій (споживати менше, ніж витрачати) – це єдиний спосіб нормалізувати вагу і зменшити навантаження на хребет.
4. Слід обмежити споживання солі до 5-7 грамів на добу. Сіль затримує воду, що небажано. Враховуйте наявність прихованої солі в маринадах, ковбасних виробах і напівфабрикатах.

Відвідування лазні при остеохондрозі

Хоча абсолютних протипоказань для відвідування лазні чи сауни при остеохондрозі не існує, важливо дотримуватися певних правил:

1. Тривалість перебування в парильні не повинна перевищувати 10 хвилин, уникайте перегрівання організму.
2. Дозволяється не більше трьох заходів у парну за одне відвідування з перервами між ними щонайменше 15 хвилин.
3. Рекомендована частота відвідування лазні при остеохондрозі – не більше 1-2 разів на тиждень.
4. Після парної уникайте різкого переходу до холодної води чи виходу на холодне повітря. Такі контрастні процедури протипоказані при остеохондрозі. Перед прохолодним душем слід охолонути протягом 40-50 хвилин.

Пам’ятайте! Лазні та сауни категорично заборонені при супутніх серцевих захворюваннях, злоякісних пухлинах, анемії та інших неврологічних порушеннях.

Висновок

Остеохондроз є досить складним у лікуванні, та вимагає від пацієнта чіткого дотримання рекомендацій. Надзвичайно важливо звернутися до фахівця на ранніх стадіях, оскільки дегенеративні зміни мають тенденцію до постійного прогресування. Варто пам’ятати, що остеохондроз може призвести до серйозних ускладнень, серед яких параліч нижніх кінцівок, спінальний інсульт та міжхребцева грижа.

Редакція symptom.live зазначає, що своєчасний початок терапії дозволяє зберегти якість життя пацієнта практично без змін. Регулярне виконання спеціально підібраних вправ відіграє ключову роль у підтримці тривалої ремісії при остеохондрозі. Під час загострень захворювання ефективну допомогу надають відповідні фармацевтичні препарати, які призначає лікар.