Фарингіт: сучасні підходи до діагностики, лікування та ефективної профілактики

Фарингіт являє собою гостре запалення слизової оболонки горла. Хоча іноді він розвивається як окреме захворювання, значно частіше недуг виникає як супутній стан при гострих респіраторних вірусних інфекціях. За етіологією гострий фарингіт поділяють на вірусний (становить приблизно 75% усіх випадків) та бактеріальний (близько 25% випадків).

Збудники бактеріального гострого фарингіту:

1. β-гемолітичний стрептокок групи А – найпоширеніший бактеріальний збудник, що складає близько 15-30% усіх випадків хвороби, здатний викликати не лише запальні процеси у горлі, але й потенційно серйозні ускладнення: ревматизм, гострий гломерулонефрит, скарлатину, синдром токсичного шоку.
2. Гонококи – бактерії, що спричиняють гонорею, можуть вражати також і слизову оболонку горла, особливо при орофарингеальних контактах з інфікованою особою. Фарингеальна гонорея часто перебігає безсимптомно або з мінімальними проявами запалення, що ускладнює діагностику. 
3. Дифтерійна паличка – збудник дифтерії, що характеризується утворенням специфічних плівок сіро-білого кольору, які щільно спаяні з підлеглими тканинами та потенційно небезпечними наслідками. Без належного лікування токсин вражає серцево-судинну та нервову системи, викликаючи міокардит, полінейропатії та інші ускладнення.
4. Гемофільна паличка (Haemophilus influenzae) – умовно-патогенний мікроорганізм, який при зниженні імунітету може викликати запальні процеси в дихальних шляхах.
5. Бактерії Moraxella (Branhametla) catarrhalis – представники нормальної мікрофлори верхніх дихальних шляхів, які за певних умов (зниження місцевого та загального імунітету, порушення мікрофлори слизових, супутні вірусні інфекції) стають патогенними та провокують запалення. Частіше викликає запалення у дітей та у осіб із хронічними патологіями дихальних шляхів. 
6. Стрептококи груп С і J – рідше викликають фарингіт, але механізм їхньої дії подібний до стрептококів групи А, хоча й з меншою патогенністю.

Збудники вірусного гострого фарингіту:

1. Аденовіруси – можуть викликати не лише запалення горла, але й кон’юнктивіт, лихоманку та лімфаденопатію, часто спостерігаються характерні нашарування на мигдаликах. Вони спричиняють близько 5-10% усіх гострих респіраторних захворювань у дітей та дорослих.
2. Риновіруси – найчастіші збудники застуди, первинно вражають носову порожнину, однак запальний процес часто поширюється на глотку, що призводить до розвитку риновірусного фарингіту. Сезонні піки захворюваності спостерігаються навесні та восени.
3. Віруси парагрипу – окрім фарингіту, можуть спричиняти ларингіт із характерним «гавкаючим» кашлем, особливо у дітей. У дорослих має легкий перебіг, але у літніх осіб та пацієнтів з імунодефіцитом може призвести до тяжкої пневмонії.
4. Віруси Коксакі та ЕСНО – ентеровіруси, що мають характерну сезонність із піком захворюваності влітку та на початку осені, часто викликають герпетичну ангіну. Хвороба характеризується утворенням дрібних пухирців на м’якому піднебінні, язичку та задній стінці глотки, які швидко перетворюються на болючі виразки.
5. Коронавіруси – велика родина вірусів, які можуть викликати як легкі респіраторні симптоми, так і тяжкі патології. Сезонні піки захворюваності «класичними» коронавірусами спостерігаються в зимово-весняний період.
6. Вірус Епштейна-Барр – збудник інфекційного мононуклеозу, при якому хвороба супроводжується тривалою лихоманкою, втомлюваністю, значним збільшенням лімфовузлів, печінки та селезінки. У загальному аналізі крові виявляються атипові мононуклеари.
7. Цитомегаловірус – може викликати мононуклеозоподібний синдром із фарингітом, особливо в осіб із ослабленим імунітетом. При цьому синдромі захворювання зазвичай менш виражене, ніж при інфекційному мононуклеозі, проте системні прояви можуть бути значними. 

Фактори, що сприяють розвитку гострого фарингіту:

• переохолодження;
• алергічні реакції;
• забруднення повітря;
• куріння;
• зловживання алкоголем;
• загальні інфекційні захворювання та імунодефіцитні стани;
• захворювання нирок, крові.

Симптоми фарингіту:

• сухість у роті, кашель, подразнення, відчуття стороннього тіла в горлі;
• виражені больові відчуття під час ковтання слини, іноді іррадіюють у вуха;
• почервоніння задньої стінки глотки, що супроводжується набряком слизової оболонки, піднебінних дужок і м’якого піднебіння – їхня поверхня виглядає як лакована;
• збільшення окремих лімфатичних фолікулів;
• підвищена продукція слизу слизовими залозами;
• нездужання, слабкість;
• головний біль;
• відсутність апетиту;
• незначне підвищення температури тіла (не завжди).

Диференційна діагностика фарингіту

Важливим аспектом клінічної практики є швидке та правильне проведення диференційної діагностики захворювань ротоглотки. На жаль, розмежування вірусної та бактеріальної етіології лише на основі фізикального обстеження досить складна задача, тому часто призначаються лабораторні дослідження.

Клінічні особливості різних форм фарингіту

При вірусному походженні хвороби можна спостерігати характерну сезонність – найчастіше фарингіт виникає наприкінці осені та на початку весни. Клінічна картина зазвичай поєднує симптоми риніту, кон’юнктивіту та осиплість голосу на фоні загальної слабкості й невисокої температури. Інколи пацієнти скаржаться на нетипові прояви: діарея та дискомфорт у животі.

Бактеріальна природа захворювання відрізняється відсутністю нежитю, кашлю та запалення кон’юнктиви. Температурна реакція організму при цьому часто сягає позначки 38°С або вище. Локальні зміни при стрептококовому фарингіті включають гіперемію та набряклість мигдаликів, запалення м’якого піднебіння та ротоглотки, а також збільшення підщелепних і передньошийних лімфовузлів. У деяких пацієнтів можна виявити дрібні крововиливи (петехії) на м’якому та твердому піднебінні.

Методи диференційної діагностики фарингіту

Щоб полегшити диференціацію між бактеріальним та вірусним процесами та обґрунтувати потребу в антибіотикотерапії, застосовують шкалу Мак-Айзека, яка оцінює п’ять основних ознак:

• підвищена температура тіла (38°С і вище);
• відсутність кашлю;
• наявне збільшення регіонарних лімфовузлів;
• набряк мигдаликів із видимим ексудатом;
• вік пацієнта від 3 до 14 років.

Кожній ознаці присвоюється 1 бал. Загальна сума балів визначає подальшу стратегію терапії:

• 1 бал – антибіотики не призначаються;
• 2 бали – рішення про антибактеріальне лікування приймається лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта;
• 3 бали та більше – необхідне призначення антибіотиків.

На стрептококову етіологію вказує наявність щонайменше 3 з 5 перелічених критеріїв, а також випадки хронічної ревматичної хвороби серця чи гломерулонефриту в сімейному анамнезі. При 1 балі ймовірність стрептококової інфекції є низькою (менше 10%). З кожним додатковим балом ця ймовірність зростає, проте навіть при максимальній кількості балів вона становить лише близько 52%.

Фарингіти венеричного походження

Інфекційні ураження горла, що передаються статевим шляхом, нерідко зустрічаються в ЛОР практиці. На жаль, такі випадки часто залишаються невиявленими, оскільки лікарі не завжди готові обговорювати особливості інтимного життя пацієнта з етичних причин.

Фарингіти венеричної етіології поділяють на:

1. Рецептивні (коли хворий виступає «реципієнтом») – виникають при потраплянні збудників статевих інфекцій на слизову ротоглотки при орально-генітальному чи орально-анальному контакті.
2. Інсертивні (коли пацієнт виступає «донором») – форма інфекційного фарингіту, при якій збудники з верхніх дихальних шляхів спричиняють інфікування органів сечостатевої системи.
3. Змішані форми.

В залежності від збудника розрізняють:

Гонококовий фарингіт

Зумовлений бактерією Neisseria gonorrhoeae та її різновидами. Має короткий період інкубації (до 7-ми днів). Часто перебіг без виражених симптомів. У гострій фазі можливий дискомфорт під час ковтання, сухість у роті, відчуття подразнення, присутності комка в горлі, підвищення температури, загальне нездужання. Під час огляду спостерігається гіперемія та набряк слизової оболонки, збільшення лімфатичнних фолікул, жовтуваті або сіруваті нашарування. Типовим є збільшення навколишніх лімфовузлів. Додатковими ознаками можуть бути кровоточивість ясен і неприємний запах з ротової порожнини. Для хронічного перебігу характерні кашель і порушення функції ковтання. Діагноз підтверджується бактеріологічним дослідженням. Стійкий імунітет не виробляється, можливі повторні випадки зараження.

Хламідійний фарингіт

Спричиняється Chlamydia pneumoniae. З’являється внаслідок орально-генітальних і орально-анальних контактів, можлива передача також через поцілунок. Клінічні прояви зазвичай нечіткі: подразнення в горлі, незначний кашель, почервоніння слизової оболонки. Точний діагноз встановлюється за допомогою ПЛР-дослідження.

Мікоплазмовий фарингіт

Основний збудник – Mycoplasma pneumoniae, але можливе інфікування й іншими видами мікоплазм (M. hominis, M. genitalium). Спостерігаються також випадки запальних процесі, спричинених мікоплазмами ротової порожнини (M. salivarium, M. pharyngis). Шляхи поширення та клінічна картина подібні до хламідійного ураження.

Терапевтичні підходи при фарингіті

У більшості випадків гострий фарингіт має самообмежувальний характер, тому достатньо симптоматичного лікування. Застосовують місцеві антисептичні і знеболюючі засоби, теплі содові полоскання.

Щоб вирішити, чи призначати антибіотики при оцінці 2-5 балів за шкалою Мак-Айзека, лікар звертає увагу на результати мазків на флору або експрес-тесту на наявність β-гемолітичного стрептокока групи А. Завдяки швидкості та високій точності (понад 95%) експрес-діагностика допомагає швидко визначити найкращу лікувальну стратегію.

Терапевтичний підхід охоплює два напрямки:

• загальна терапія: засоби для підвищення імунітету, вітамінні комплекси;
• місцева терапія: антисептичні препарати, дезінфікуючі розчини, пастилки та спреї для горла.

Антибіотикотерапія при захворюванні, спричиненому стрептококом групи А, знижує ризик розвитку гострої ревматичної лихоманки. Згідно з європейськими та американськими настановами, дитина може повернутися до навчального закладу після 24 годин з початку антибіотикотерапії.

Слід зазначити, що антибактеріальні засоби використовуються виключно при підтвердженні бактеріальної етіології хвороби.

Спираючись на клінічні рекомендації країн ЄС, Великої Британії та США, препаратами першої лінії для лікування гострих стрептококових фарингітів є антибіотики пеніцилінового ряду. Цей вибір ґрунтується на етіотропному підході до лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів.

Для хворих із підвищеною чутливістю до β-лактамних антибіотиків можуть призначатися цефалоспорини, якщо в анамнезі відсутня інформація про алергію на зазначену групу препаратів. Перехресна алергічна реакція між пеніцилінами та цефалоспоринами нових поколінь є менш імовірною порівняно з цефалоспоринами першого покоління.

Макроліди застосовують в тому випадку, коли пацієнт має алергію на інші групи антибіотиків та підтверджено, що до них немає резистентності.

Альтернативою β-лактамним антибактеріальним препаратам при гіперчутливості та за наявності високої резистентності Str. pyogenes до макролідів призначаються лінкозаміди.

Варто пам’ятати! Під час антибіотикотерапії симптоми можуть зникнути через 3-5 днів, але щоб запобігти виникненню резистентності та вберегтись від рецидиву важливо пройти повний курс лікування відповідно до призначення лікаря.

Профілактика фарингіту

Для профілактики недугу рекомендується дотримуватися кількох простих, але ефективних правил:

1. Підтримка імунітету. Повноцінне харчування, регулярні фізичні навантаження, нормалізація режиму дня та відпочинку – основа міцного імунітету, здатного протистояти інфекціям.
2. Регулярне провітрювання приміщення. Особливо важливо в сезон підвищеної захворюваності на ГРВІ. 
3. Підтримка оптимальної температури та вологості повітря. У приміщеннях з низьким рівнем вологості слизова оболонка глотки пересихає, що створює сприятливі умови для розвитку запалення. Оптимальна температура в приміщенні – 18-22°С, відносна вологість – 40-60%.
4. Вживання достатньої кількості рідини. Щоденне споживання 1,5-2 літрів води сприяє природному очищенню слизової оболонки горла.

Оскільки хвороба часто має інфекційну природу, не менш важливими є:

1. Дотримання правил особистої гігієни. Регулярне миття рук з милом, особливо після повернення з вулиці та контакту з потенційно забрудненими предметами.
2. Уникнення контакту з хворими на ГРВІ. У разі необхідності контакту використовуйте медичну маску.
3. Регулярне полоскання горла. Використання розчинів на основі морської солі, соди або антисептичних засобів допомагає механічно очистити слизову від патогенних мікроорганізмів.
4. Своєчасне лікування хронічних вогнищ інфекції. Хронічний тонзиліт, синусит, карієс можуть стати джерелом інфекції, яка викликає запалення.

Здоровий спосіб життя, увага до свого організму та своєчасна медична допомога – запорука ефективної профілактики фарингіту та інших патологій верхніх дихальних шляхів.

Висновок

Фарингіт залишається одним із найпоширеніших патологій верхніх дихальних шляхів, з яким стикається значна частина населення. Варто пам’ятати, що при перших симптомах хвороби необхідно звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу та призначення відповідної терапії. Команда Symptom.live наголошує, що самолікування може призвести до хронізації захворювання та розвитку ускладнень.