Еозинофіли у крові

Еозинофіли у крові – це один із різновидів лейкоцитів. Їх головне призначення – боротьба з алергенами, патогенними мікроорганізмами та токсинами. Вони утворюються у кістковому мозку протягом 3-4 днів. Після цього потрапляють у системний кровообіг, концентруючись у слизових кишечнику, дихальних шляхах і капілярах, де живуть і функціонують протягом 10-14 днів. У периферичній крові їх концентрація вкрай незначна: у кістковому мозку та інших тканинах еозинофілів більше приблизно в 200 разів. За рахунок своєї здатності до швидкого пересування ці еозинофіли здатні легко знаходити та знешкоджувати патогени.

Еозинофіли складаються з дводольного ядра та трьох типів еозинофільних гранул (ліпідні тільця, еозинофільні, дрібні та первинні). В них містяться білкові структури, за допомогою яких знешкоджуються чужорідні клітини. Еозинофіли – це досить великі клітини: їх діаметр досягає 20 мкм.

Еозинофіли отримали свою назву завдяки тому, що при фарбуванні за Романовським вони легко забарвлюються еозином (кислим барвником), причому інші види барвників на них ніяк не діють. Сам еозин був винайдений у 1873 році німецьким ученим Г. Каро і через свій яскраво рожевий колір названий на честь давньогрецької богині світанку Еос (у німецькій версії назва звучить як «еосин»).

Аналіз крові на еозинофіли

Щоб визначити рівень еозинофілів, використовується загальний аналіз крові, який усім нам добре знайомий ще з дитинства. Еозинофіли самі собою не дають точного уявлення про характер патологічних змін у організмі, проте у комплексі з іншими значеннями лейкоцитарної формули дозволяють спеціалісту судити про характер патології. У бланку аналізу еозинофіли позначаються як ЕО. Їх вміст позначається у відсотках від загальної кількості лейкоцитів. Використовується також формула для підрахунку абсолютного числа еозинофілів у периферичній крові і виглядає так: кількість лейкоцитів * 10 в 9 степені. Для загального аналізу кров найчастіше беруть із пальця, але венозна кров теж підходить.

Еозинофіли у крові: показання до аналізу

Загальний аналіз крові з підрахунком кількості еозинофілів призначається більшості людей, які звернулися до поліклініки. Спектр показань дуже широкий, але в сучасній клінічній практиці вихідна кількість еозинофілів найчастіше використовується як біомаркер для оцінки ефективності препаратів, що призначаються пацієнтам із бронхіальною астмою. У цьому відношенні для лікаря найбільшу цінність становить абсолютна кількість еозинофілів.

Еозинофіли відносяться до мікрофаг. Це означає, що вони можуть поглинати лише дрібні чужорідні частки.

Дослідження актуальне під час підтвердження попереднього діагнозу, перевірки ефективності призначеного терапевтичного курсу, оцінки стану здоров’я людини при проходженні профооглядів або медкомісій. Лікар також призначає загальний аналіз крові у післяопераційному періоді. Крім того, підрахунок еозинофілів важливий за підозри на розвиток інфекційних, онкологічних та аутоімунних захворювань.

Підготовка до аналізу на еозинофіли у крові

Забір крові здійснюється зранку (як правило, з 8 до 10 години). Перед дослідженням слід дотримуватися кількох простих, але при цьому важливих правил:

• останній прийом їжі – не пізніше 8 годин вечора, а вранці дозволено пити лише воду чи несолодкий чай;
• за добу до аналізу обмежити фізичні навантаження;
• за 2-3 доби до забору крові повністю виключити алкоголь;
• за 1-2 години до дослідження утриматися від паління.

Норми еозинофілів

При розшифровці аналізу враховується вік пацієнта, оскільки цей фактор впливає на вміст еозинофілів у крові.

Діти віком до 5 років	Діти 5-14 років	Дорослі
0,5-7%	1-5%	0,5-5%

Слід також враховувати, що у жінок у перші дні менструації спостерігається незначне перевищення норми вмісту еозинофілів, при цьому після овуляції їх кількість може бути трохи нижчою за норму.

В абсолютному значенні норма для дорослих – 0,15-0,450х10,0⁹ на один літр плазми. Перевищення норми відсоткового вмісту щодо лейкоцитів називають еозинофілією. Виділяють три стадії еозинофілії:

• легка (трохи більше 10% від загальної кількості лейкоцитів);

• середня (до 15%);

• важка (понад 15%);

Причини підвищеної кількості еозинофілів у крові

Підвищення рівня еозинофілів говорить про те, що організм протистоїть запальному процесу, а тканини та клітини відчувають дефіцит кисню. Можливі причини підвищення кількості еозинофілів:

1. Алергія. Це одна з найпоширеніших причин. Реакції гіперчутливості завжди сприяють посиленому виробленню еозинофілів у кістковому мозку. У свою чергу еозинофіли знижують вироблення медіаторів алергії.

1. Астма. При бронхіальній астмі відзначається помірне зростання кількості еозинофілів у крові, а при алергічній формі їх можна виявити також у мокротинні та бронхоальвеолярній рідині.
2. Глистяні інвазії. При зараженні гельмінтами кількість еозинофілів у крові зростає з двох причин: по-перше, вони вивільняють еозинофільний катіонний білок та активні форми кисню для знищення паразитів. По-друге, продукти метаболізму паразитів провокують реакції гіперчутливості, і тут механізм підвищення вироблення еозинофілів той самий, що й при алергії.
3. Захворювання легень. Незважаючи на те, що механізм підвищення вироблення еозинофілів при хворобах легень ще не до кінця вивчений, фахівці відзначають взаємозв’язок між цими явищами. Еозинофілія відзначається при синдромі Черджа-Стросса (у цьому випадку вона досягає лякаючої цифри –50%), алергічному бронхолегеневому аспергільозі (зростання рівня еозинофілів відзначається тільки у фазі загострення і рідко перевищує 15%), а також при еозинофільних пневмоніях (до 20%).
4. Хвороби крові. Насамперед йдеться про гематологічні патології злоякісного характеру (еозинофільний лейкоз, мієлолейкоз). Еозинофілія також характерна для мастоцитозу, проте при лейкозах її виразність набагато вища (до 70%).
5. Захворювання ШКТ. Підвищена кількість еозинофілів у загальному аналізі крові спостерігається при гастритах, езофагітах та ентероколітах. Всі ці хвороби супроводжуються запальними процесами, що викликає прискорене утворення еозинофілів.
6. Онкологічні захворювання. За підтвердженням діагнозу лейкоцитарна формула не є пріоритетним показником, проте зростання кількості еозинофілів при злоякісних захворюваннях дійсно відзначається. Після таких терапевтичних заходів як радіотерапія зростання кількості еозинофілів також істотно посилюється.
7. Ослаблений імунітет. При імунодефіцитних станах (синдром Віскотта-Олдріча та синдром Джоба) рівень еозинофілів може досягати 60%, що пов’язано з підвищеним виробленням імуноглобуліну Е.
8. Ендокринні захворювання. При таких захворюваннях як первинна надниркова недостатність (хвороба Аддісона), вроджена дисфункція кори надниркових залоз, синдром Шмідта та пангіпопітуітаризм рівень еозинофілів підвищується до помірних значень та нормалізується після лікування глюкокортикоїдами.
9. Відновлювальний період після перенесеного оперативного втручання. Особливо це актуально при пересадці пацієнту донорських органів та видаленні селезінки.

Причини зниженої кількості еозинофілів у крові

Зниження кількості еозинофілів нижче 0,02*10⁹/л називають еозинопенією. Існує кілька можливих причин:

1. Прийом глюкокортикоїдів та стероїдів. Це гормональні препарати, які сприяють зниженню кількості лейкоцитів (у тому числі еозинофілів) у крові за рахунок їх руйнування. При цьому еозинопенія не є достатньо вагомою основою для скасування курсу глюкокортикоїдів, оскільки сама по собі не несе загрози здоров’ю, тоді як терапевтичний ефект цих препаратів при алергічних реакціях або аутоімунних захворюваннях повністю виправдовує їх застосування.
2. Нервова перенапруга та стреси. Під час сильної психічної напруги, депресії та емоційних потрясінь у крові зростає рівень кортизолу, який називають гормоном стресу. Саме кортизол і руйнує еозинофіли.
3. Алергічні реакції. Рівень еозинофілів при алергії – питання досить парадоксальне. При помірних реакціях гіперчутливості спостерігається еозинофілія, проте при сильній алергії рівень еозинофілів, навпаки, знижується.
4. Інфекційні захворювання. Еозинопенія характерна для хвороб вірусної та бактеріальної природи, до яких входить і коронавірусна інфекція. Зниження кількості еозинофілів також спостерігається при гнійно-септичних процесах (абсцеси та флегмони).
5. Ендокринні захворювання. Як ми вже знаємо, підвищення рівня кортизолу в крові спричиняє зниження кількості еозинофілів. Кортизол виробляється у надниркових залозах, тому їх захворювання (наприклад, синдром Іценко-Кушинга) викликають еозинопенію.
6. Захворювання кісткового мозку. Оскільки еозинофіли утворюються саме в кістковому мозку, будь-які пов’язані з ним патології та травми викликають еозинопенію.
7. Зниження рівня еозинофілів у крові також може спостерігатися в першу добу після інфаркту, при апендициті, сепсисі, акромегалії, червоному вовчаку, опіках та травмах.

Зміна нормального рівня еозинофілів у крові не є критерієм, за яким можна скласти уявлення про можливі патологічні зміни в організмі. Простіше кажучи, сам собою рівень еозинофілів у крові мало що означає – треба звертати увагу на хворобу, яка викликала його зміну. Тому наслідки можуть бути найрізноманітнішими – від зовсім незначних (як у разі фізичного навантаження) до смертельно небезпечних (наприклад, при онкології).

Сама по собі еозинофілія в окремих випадках може призвести до пошкодження тканин, у яких спостерігається найбільше скупчення еозинофілів. Механізм подібних ушкоджень на сьогоднішній день до кінця не вивчений, проте встановлено, що найбільш сильну пошкоджуючу дію еозинофіли виявляють за таких станів, як еозинофільний фібропластичний ендокардит та ідіопатичний гіпереозинофільний синдром. Характер пошкоджень безпосередньо залежить від тривалості еозинофілії та вираженості еозинофільної інфільтрації тканин.

Як знизити кількість еозинофілів у крові

Еозинофілія – це не самостійна нозологічна одиниця, а лише наслідок того чи іншого захворювання. Тому ізольовано вона не лікується – насамперед важливо усунути причину її виникнення, тобто захворювання, що спричинило зміну лейкоцитарної формули.

Можливі варіанти лікування:

1. Десенсибілізуюча терапія. При алергії для зниження реакцій гіперчутливості застосовуються антигістамінні препарати. Деякі з них можуть викликати легку сонливість (наприклад, хлоропірамін), проте такі препарати нового покоління, як цетиризин, лівоцетиризин, дезлоратадин і рупатадин позбавлені цієї побічної дії, при цьому мають легкий протизапальний ефект.
2. Антибактеріальна терапія – при інфекційних хворобах призначають антибіотики (амоксицилін, цефтріаксон, азитроміцин, еритроміцин тощо). Вибір антибактеріального препарату залежить від збудника та його чутливості до певної групи антибіотиків.
3. Протизапальна терапія. Підвищення рівня лейкоцитів (зокрема і еозинофілів) відзначається при запальних процесах. При їх сильній вираженості застосовують глюкокортикостероїди (Преднізолон).
4. Хіміотерапія. Цей метод лікування спрямовано усунення злоякісних новоутворень. З цією метою застосовують цитостатики та антиметаболіти.
5. Гормональна терапія. При мультисистемних захворюваннях, що супроводжуються імунодефіцитом (наприклад, синдром Джоба), показано застосування стероїдних препаратів та гамма-інтерферону. Лікування доповнюють антибіотиками, інгібіторами кальциневрину, Н1-гістаміноблокаторами, протигрибковими препаратами.
6. Антигельмінтна терапія. Для боротьби з глистяними інвазіями призначаються такі препарати, як альбендазол, левамізол, бефенія гідроксинафтоат, піперазин, тетрахлоретилен, мебендазол. Вибір медикаменту залежить від виду паразитів та стадії інвазії. Додатково призначаються антибіотики, ентеросорбенти, ферменти, пробіотики, глюкокортикоїди.

Додатково можна вжити таких заходів:

1. Нормалізувати спосіб життя. Важливо уникати частого прийому алкоголю та відмовитися від сигарет (або хоча б суттєво обмежити їх кількість).
2. Уникати хронічної інтоксикації. У людей, які працюють на шкідливих виробництвах або живуть в екологічно неблагополучних регіонах, внаслідок постійної хімічної інтоксикації кількість еозинофілів у крові зростає.
3. Дотримуватися здорового способу харчування. Не слід зловживати гострими, копченими, консервованими та жирними продуктами. Щоб підвищити рівень еозинофілів, слід обмежити кількість м’яса, птиці та риби у раціоні (вживати переважно нежирні сорти). У меню повинні входити йогурт, сири, овочі, фрукти, боби, висівковий та цільнозерновий хліб.

Як підвищити кількість еозинофілів у крові

Зниження рівня еозинофілів у крові – ознака ослаблення імунітету. Як і у випадку з еозинофілією, слід виявити первинну патологію та усунути її, а також скоригувати спосіб життя: звести до мінімуму шкідливі звички, забезпечити адекватний рівень фізичної активності, а також подбати про нормальний режим дня (важливо спати щонайменше 8 годин на добу) .

Нормалізації лейкоцитарної формули сприяє вживання вітамінів В12, С, D. Їх можна отримувати з продуктами харчування (м’ясо, риба, сир, шипшина, смородина, часник), або з аптечними полівітамінами. Бажано виключити продукти з високим алергенним потенціалом: молоко, сою, пшеницю, яйця, морепродукти, арахіс.

При лікуванні захворювань, внаслідок яких розвинулася еозинопенія, найчастіше використовуються ті ж групи препаратів, що й у випадку з еозинофілією. Наприклад, антибіотики призначають при інфекційних захворюваннях, а також розлитому та локалізованому гнійно-запальному процесі (флегмони та абсцес). Як вже згадувалося раніше, алергія здатна спровокувати не тільки зростання, а й зниження кількості еозинофілів у крові, тому антигістамінні препарати можуть використовуватись і при лікуванні еозинопенії.

Висновок

Зміна рівня вмісту еозинофілів у крові може бути спричинена як фізіологічними причинами (фізичне навантаження, стреси, переїдання), так і різноманітними захворюваннями. Як це не парадоксально, іноді один і той самий стан (наприклад, алергія або інфекційний процес) може викликати як зниження, так і підвищення кількості еозинофілів у крові та інших біологічних рідинах.