Анемія

Анемія – це зменшення кількості еритроцитів та гемоглобіну в крові. Відомо кілька десятків видів захворювання, і від розвитку патології залежить її ступінь тяжкості, тривалість протікання та навіть методи корекції. З нашої статті ви дізнаєтесь, що найчастіше призводить до розвитку недуга, як проявляється цей стан, у чому його небезпека та як уникнути тяжких наслідків патології.

Що таке анемія

Кров складається з рідкої частини – плазми, та формених елементів (клітин), які в ній містяться. До клітинних елементів крові належать, зокрема, червоні кров’яні тільця – еритроцити. До їх складу входить гемоглобін – складний білок із високим вмістом заліза. Головна функція гемоглобіну – забезпечення «дихання» організму: транспорт кисню від легень до всіх органів і тканин, а також транспорт вуглекислого газу – у зворотному напрямку (Мал.2.).

Анемією або «малокровністю» називають характерні зміни в крові: зниження концентрації гемоглобіну, яке найчастіше відбувається через зменшення кількості еритроцитів (мал.2.).

За даними всесвітньої організації охорони здоров’я, прояви хвороби спостерігають у 39% дітей віком до 5 років, 48% дітей віком від 5 до 14 років, 42% жінок та 30% чоловіків молодого віку, а також у 45% літніх людей старше 60 років.

Анемія – не самостійне захворювання, оскільки характерні зміни виникають через вплив інших патологій на систему крові. Чим же небезпечне це захворювання?

Через нестачу гемоглобіну відбувається порушення транспортування кисню до клітин організму, які починають відчувати кисневе голодування – гіпоксію.

Згодом органи людини з захворючанням перестають отримувати необхідні поживні речовини та нормально функціонувати. Від гіпоксії страждають усі клітини, але особливо небезпечні для здоров’я зміни у нейронах головного мозку. Тому важливо якомога раніше помітити ознаки малокровності, знайти її причину та розпочати лікування.

Важливо! Всупереч поширеній думці, анемія при вагітності – далеко не нешкідливий стан. Якщо патологія довго супроводжує жінку в цей період або переходить у важку форму, вона становить небезпеку як для майбутньої матері, так і для її дитини. Малокров’я підвищує ризик передчасного переривання вагітності, розвитку пізнього токсикозу, затримки внутрішньоутробного розвитку плода.

Причини анемії

Оскільки дефіцит гемоглобіну виникає при різних захворюваннях, причини «малокров’я» залежать від основного діагнозу. Одна з найпоширеніших – дефіцит деяких речовин в організмі. Для утворення та дозрівання еритроцитів у кістковому мозку необхідні білки, залізо, фолієва та аскорбінова кислоти, вітаміни групи В.

Причини розвитку малокров’я впливають не тільки на тяжкість стану, а й на симптоми хвороби, і навіть на способи відновлення рівня гемоглобіну до нормальних значень. В залежності від причин, розрізняють види недуга.

Вітамінодефіцитні анемії

Нестача в організмі фолієвої кислоти та вітаміну В12 призводить до розвитку фолієво- та В12-дефіцитної анемії відповідно. Недостатнє надходження в організм людини цих речовин або порушення їх всмоктування із шлунково-кишкового тракту призводить до погіршення процесу кровотворення в червоному кістковому мозку – це і стає причиною дефіциту еритроцитів.

Вітамін В12 переважно міститься у продуктах харчування тваринного походження. Відмова їх вживання значно підвищує ризик розвитку хвороби. Малокровість часто спостерігається у вегетаріанців. Також причиною розвитку цієї патології може стати і аутоімунний процес, при якому в організмі людини утворюються антитіла до власних клітин шлунка, що порушує засвоєння вітаміну В12.

Залізодефіцитна анемія (ЗДА)

У цьому вигляді захворювання у крові знижується рівень не тільки гемоглобіну, а й феритину – складного білкового комплексу, до складу якого входить залізо. Серед усіх видів малокров’я частка залізодефіцитної форми припадає приблизно на 80% випадків. За статистикою ВООЗ, у 3,6 млрд людей на нашій планеті є прихований дефіцит заліза, який згодом переходить у залізодефіцитну анемію. Фактично кожна друга людина перебуває у групі ризику розвитку цієї патології крові.

Анемія внаслідок кровотеч (постгеморагічна)

Наприкінці свого «життя» еритроцити руйнуються у селезінці. При цьому залізо з гемоглобіну знову надходить у кістковий мозок, де стає джерелом нових молекул гемоглобіну. Гострі та хронічні крововтрати супроводжуються значним зменшенням червоних клітин крові та, відповідно, заліза. Це порушує процес утворення еритроцитів і призводить до розвитку постгеморагічної анемії, яка є одним з різновидів залізодефіцитної форми.

Гемолітична анемія

У нормі середня тривалість життя червоних клітин крові – 100-120 днів. При гемолітичних формах швидкість руйнування еритроцитів виявляється більшою, ніж швидкість їхнього дозрівання в червоному кістковому мозку.

Гемолітичні форми малокров’я можуть бути спадковими чи набутими, а зменшення тривалості життя еритроцитів провокують різні фактори.

Апластична анемія

Ця патологія – наслідок одного з найтяжчих захворювань кровотворної системи, у якому кістковий мозок перестає виконувати свої функції. У пацієнтів із цим діагнозом порушується утворення не лише еритроцитів, а й інших клітин крові – лейкоцитів та тромбоцитів. Існують вроджені (генетичні) та набуті форми апластичної малокровності.

Апластична анемія може розвиватися через вплив на організм людини зовнішніх факторів, таких як:

• іонізуюче випромінювання;
• гострі та хронічні отруєння солями важких металів, бензолом, миш’яком;
• безконтрольний прийом деяких лікарських засобів – цитостатиків, протизапальних засобів, токсичних антибіотиків та ін.

Також до апластичної форми захворювання можуть призводити внутрішні причини:

• аутоімунні захворювання;
• тяжкі вірусні інфекції.

Анемія внаслідок дефіциту еритропоетину

Еритропоетин – це нирковий гормон, який активує «виробництво» еритроцитів у кістковому мозку. Дефіцит речовини часто розвивається у людей із хронічною нирковою недостатністю.

Анемії хронічних захворювань

Анемія часто виникає і на тлі низки захворювань:

• гострих та хронічних інфекцій – бактеріальні, грибкові, вірусні, паразитарні;
• злоякісних новоутворень;
• хронічної ниркової недостатності;
• аутоімунних хвороб – неспецифічний виразковий коліт, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит тощо.

З віком ймовірність розвитку такої форми патології збільшується, оскільки люди похилого віку входять до групи ризику різних хронічних хвороб.

До розвитку «малокров’я» призводять і спадкові порушення – гемоглобінопатії. Ця група захворювань проявляється генетично обумовленою зміною структури білка гемоглобіну. Це призводить до порушень будови та функцій червоних клітин крові. Одна з найпоширеніших форм гемоглобінопатії – серповидноклітинна анемія (мал.4).

У нормі еритроцити – це круглі пластини з невеликим «втиском» у середній частині. При серповидноклітинній малокровності еритроцити набувають серповидної форми, стають менш еластичними. При проходженні через капіляри вони легко руйнуються – так розвивається хронічна анемія.

Дивно, але серповидноклітинна анемія має свої переваги. Недаремно в деяких регіонах Африки, ендемічних по малярії, ця патологія з часом стала виявлятися частіше. Справа в тому, що люди з такою формою захворювання менше схильні до малярійного плазмодію, тому що клітини крові у них живуть менше, і паразит не встигає в них розмножуватися.

Чинники ризику розвитку малокров’я

Щоб визначити можливість розвитку малокровності, слід знати фактори ризику патології. До них відносяться:

• вік старше 65 років;
• жіноча стать – регулярні менструації підвищують ймовірність втрати еритроцитів;
• дотримання дієти з дефіцитом певних вітамінів чи мінералів;
• патології кишківника;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки;
• вагітність;
• хронічні захворювання – онкологічні хвороби, ниркова недостатність, цукровий діабет та інші тяжкі патології;
• спадковий фактор – генетичні форми хвороби у найближчих родичів;
• аутоімунні патології;
• тяжкі інфекційні захворювання;
• зловживання алкоголем, психотропними речовинами;
• шкідливі фактори виробництва.

Класифікація малокров’я

У діагнозі вказують не тільки причину патології – також уточнюють ступінь тяжкості малокровності. Цей параметр залежить від рівня гемоглобіну у крові (табл. 1).

Вік, стать пацієнта	Легкий ступінь	Середній ступінь	Тяжкий ступінь
Від 6 місяців до 4 років	109-100 г/л	70-99 г/л	69 г/л і нижче
Від 5 до 11 років	114-110 г/л	109-80 г/л	79 г/л і нижче
Від 12 до 14 років	119-110 г/л	109-80 г/л	79 г/л і нижче
Жінки від 15 років та старші	119-110 г/л	109-80 г/л	79 г/л і нижче
Чоловіки від 15 років та старші	123-110 г/л	109-80 г/л	79 г/л і нижче
Вагітні жінки	109-100 г/л	70-99 г/л	69 г/л і нижче

У крові пацієнтів з підозрою на малокров’я визначають не лише рівень гемоглобіну, а й низку інших показників:

• наявність специфічних «юних» форм еритроцитів;
• розмір та форму червоних клітин крові;
• колірний показник – відносна кількість гемоглобіну в одному еритроциті;
• гематокрит – «щільність крові», співвідношення її рідкої частини та формених елементів.

По кожному із цих параметрів існують окремі класифікації малокровності. Їх застосування у клінічній практиці полегшує проведення диференціальної діагностики, дозволяє оцінити тяжкість перебігу, ефективність лікування та визначити прогноз у пацієнта.

Анемія: симптоми та ознаки

Нерідко зміни рівня гемоглобіну стають «випадковою знахідкою» під час медогляду, оскільки тривалий час патологія протікає безсимптомно.

Але припустити розвиток цього патологічного стану дозволяє цілий ряд непрямих ознак, які виникають через недостатнє постачання клітин і тканин киснем.

В умовах постійної нестачі кисню організм людини «сигналізує» про малокров’я за допомогою наступних ознак:

• загальне нездужання;
• постійна слабкість, стомлюваність;
• зниження розумової та фізичної працездатності;
• порушення пам’яті, здатності концентрувати увагу;
• задишка;
• запаморочення;
• порушення сну.

Характерні для анемії симптоми – видимі зміни стану шкіри, слизових оболонок, волосся та нігтів:

• шкіра та слизові оболонки стають блідими та сухими;
• часто з’являються тріщини, що довго не гояться, в куточках рота, на підошвах і долонях;
• з’являються ознаки афтозного стоматиту, що характеризується появою на слизовій оболонці рота невеликих виразок;
• волосся і нігті втрачають свій природний блиск, стають ламкими.

Зменшення кількості гемоглобіну під час малокров’я призводить до значного порушення функцій імунної системи. Тому люди з малокровністю піддаються частим застудам, бронхітам та пневмоніям, гострим кишковим інфекціям.

Патологія негативно впливає і на серцево-судинну систему. Анемія сприяє зниженню рівня артеріального тиску, прискоренню ритму серцевих скорочень, появі специфічних шумів у серці, які лікар може почути при аускультації фонендоскопом.

Також клінічно малокров’я іноді проявляється скаргами на розлад роботи шлунково-кишкового тракту. З’являються:

• відчуття «здуття»;
• порушення спорожнення кишечника (запори або, навпаки, часті діареї);
• неприємний присмак у роті;
• нудота.

Кисневе голодування клітин нервової системи також стає причиною розвитку таких психоемоційних порушень, як підвищена тривожність, часта зміна настрою, схильність до байдужого ставлення до оточення – апатія.

Існують також характерні ознаки, що допомагають запідозрити конкретну причину втрати гемоглобіну.

Симптоми В12-дефіцитної анемії

При нестачі вітаміну В12 малокров’я часто супроводжується появою неврологічних симптомів, включаючи:

• порушення чутливості у різних ділянках тіла;
• атрофію м’язів – зменшення обсягу та виснаження м’язових волокон;
• порушення координації рухів;

При тяжкому ступені захворювання можлива поява порушень з боку психіки – сплутаності свідомості, депресій.

Такий дефіцитний стан викликає і низку змін з боку органів травної системи. Наприклад, поверхня язика у пацієнтів з В12-дефіцитною анемією виглядає так, ніби вкрита яскраво-червоним лаком. Цей симптом свідчить про розвиток запалення та структурних змін – атрофічного глоситу. Також нерідко у людей з В12-дефіцитною малокровністю збільшуються розміри печінки та селезінки.

Симптоми залізодефіцитної анемії (ЗДА)

У людей з ЗДА, особливо у дітей та підлітків, нерідко спостерігається зміна смаку. У них з’являється потреба вживати неїстівні речовини, наприклад, глину, вугілля, крейду, папір.

ЗДА у дітей: як запідозрити і що робити

Часто залізодефіцитна анемія буває у дітей у шкільному віці. Це пов’язано з тим, що їх механізм кровотворення ще розвивається, а потреби у поживних речовинах у періоди активного зростання підвищуються.

При цьому ЗДА без належної уваги може спричинити небезпечні порушення, які супроводжуватимуть дитину навіть після поповнення дефіциту заліза.

Симптоми анемії у дітей, які повинні насторожити батьків та стати приводом звернення до педіатра:

• відставання зростання від однолітків;
• блідість шкіри;
• тьмяність волосся;
• ламкість нігтів;
• виразки у куточках рота;
• прискорене дихання;
• часті застудні захворювання;
• млявість, стомлюваність;
• знижений апетит;
• безпричинний набір ваги;
• дратівливість, плаксивість;
• головний біль, запаморочення;
• поганий сон;
• неуважність, байдужість до ігор та інших занять.

Діти з малокровністю часто слабкоактивні, а порушення здатності концентрувати увагу нерідко призводить до зниження успішності у навчанні. Батьки часто «списують» ознаки захворювання на лінощі та небажання дитини вчитися, що призводить до частих сварок у сім’ї. Але якщо своєчасно не визначити ЗДА і не розпочати корекцію стану, дефіцит заліза стає все більш вираженим, а ризик небезпечних ускладнень анемії зростає. Тому дітям важливо регулярно проходити медогляди та здавати клінічний аналіз крові, а у разі розвитку тривожних симптомів у дитини батьки повинні негайно записати його на прийом до лікаря.

Симптоми гемолітичних форм хвороби

Клінічна картина цього виду малокров’я відрізняється ознаками:

• жовтяниця;
• збільшення печінки, селезінки;
• біль у ділянці попереку, у животі;
• періодичні озноби із підвищенням температури тіла.

Виразність цих ознак залежить від швидкості гемолізу – руйнування еритроцитів.

Симптоми апластичної анемії

У людей з цим варіантом патології симптоми пов’язані не так з дефіцитом еритроцитів, як з нестачею інших клітин крові. Через низький рівень лейкоцитів порушується робота імунітету – на тлі цього часто виникають інфекційні та гнійно-запальні захворювання.

Порушення утворення тромбоцитів призводить до порушень системи згортання крові. Наприклад, на шкірі пацієнтів навіть від незначного впливу з’являються гематоми, нерідко виникають спонтанні носові кровотечі, а менструальні виділення у жінок стають рясні та тривалі. Можливі і шлунково-кишкові кровотечі, які становлять небезпеку для життя.

Симптоми анемії, спричиненої дефіцитом еритропоетину

Вираженість ознак малокров’я у цьому разі залежить від ступеня хронічної ниркової недостатності, а в клінічній картині на перший план виходять симптоми патології нирок.

Важливо! Якщо своєчасно не виявити ознак анемії та не розпочати лікування, патологія може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, у тому числі:

• порушення працездатності;
• ускладнень вагітності;
• проблемам із серцем – аритмія, серцева недостатність;
• загрозі для життя – особливо небезпечні спадкові анемії та стани після тяжкої крововтрати.

Діагностика анемії

Підтвердити діагноз у пацієнтів можна за допомогою загальних та спеціальних лабораторних тестів, а для уточнення причин анемії нерідко потрібні додаткові інструментальні методи дослідження.

Обстеження починається із загального (клінічного) аналізу крові. Він включає визначення рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів і ретикулоцитів, колірного показника, розмірів і форми червоних клітин крові.

Виявити ознаки анемії у клінічному аналізі крові нескладно – для цього достатньо знати нормальні значення гемоглобіну, які відрізняються у людей різного віку та статі (таблиця 2).

Стать/вік	Нижня межа норми гемоглобіну крові
Діти віком від 6 місяців до 4 років	110 г/л
Діти віком від 5 до 11 років	115 г/л
Підлітки від 12 до 14 років	120 г/л
Чоловіки (від 15 років та старше)	130 г/л
Жінки (від 15 років та старші)	120 г/л
Вагітні	110 г/л

Важливо зважати на ці дані при інтерпретації результатів аналізів крові. Наприклад, для трирічної дитини рівень гемоглобіну в крові 112 г/л – варіант норми, а для дорослого чоловіка це значення свідчить про розвиток малокровності.

При залізодефіцитній анемії слід оцінити запаси заліза в організмі. Для цього лікар призначає визначення рівня сироваткового заліза, феритину та загальної залізозв’язувальної здатності сироватки крові.

Для підтвердження діагнозу вітамінодефіцитної анемії проводять аналіз визначення концентрації в крові фолієвої кислоти та її продуктів обміну або вітаміну В12.

При апластичних анеміях клінічні рекомендації передбачають біопсію кісткового мозку в ділянці грудини або стегнової кістки. Отриманий матеріал дивляться під мікроскопом і проводять аналіз тканин виявлення ознак патологии.

Діагностика спадкових гемолітичних станів малокров’я потребує консультації спеціаліста з генетичних захворювань.

Лікування анемії

Терапія патології повинна проводитися лише за призначенням лікаря, після всіх необхідних діагностичних тестів та визначення причини захворювання. До кожного виду малокров’я застосовують свої специфічні схеми лікування.

Лікування залізодефіцитної анемії

Терапія залізодефіцитної малокровності спрямована на усунення причини, що призводить до втрати заліза, та відновлення його запасів в організмі людини.

Якщо анемія призводить до втрати крові, важливо негайно зупинити кровотечу. Тому лікувати людей зі ЗДА можуть лікарі різних спеціальностей – гематологи, гастроентерологи, гінекологи, онкологи.

При тяжкій залізодефіцитній малокровності може виникнути потреба у переливанні крові або еритроцитарної маси.

Основні лікарські засоби для лікування ЗДА – залізовмісні препарати. Приймати їх слід довго (не менше трьох місяців), доки в організмі не буде сформовано достатніх запасів цього мікроелемента.

Лікування гемолітичної анемії

Методи терапії гемолітичної малокровності залежать від причин розвитку. При аутоімунних формах захворювання, коли руйнування еритроцитів відбувається внаслідок порушень імунної системи, показаний прийом імунодепресорів та стероїдних гормонів.

При деяких видах гемолітичних анемій гарний ефект має видалення селезінки – органу, в якому дуже активно відбувається руйнування еритроцитів.

Якщо патологія пов’язана з впливом токсичних речовин, показано очищення плазми – плазмаферез. У ході цієї процедури відбувається забір певного обсягу плазми, за рахунок чого у крові зменшується кількість токсинів. Завдяки цьому їхня негативна дія на клітини крові припиняється, і стан людей з гемолітичною анемією покращується.

За значного зниження рівня гемоглобіну пацієнтам показано переливання донорських еритроцитів.

Лікування В12- та фолієводефіцитних анемій

За таких форм проводиться замісна терапія препаратами фолієвої кислоти та вітаміну В12, які приймають внутрішньо у вигляді капсул або таблеток. Людям з патологіями шлунково-кишкового тракту, при яких прийом таблеток є неефективним, ліки вводять за допомогою ін’єкцій.

Лікування апластичної анемії

Для лікування апластичного малокров’я використовують імуносупресивні засоби. Вони дозволяють «взяти під контроль» функції імунної системи, пригнічують вироблення нею антитіл проти клітин кровотворної системи.

При тяжкому перебігу захворювання проводять переливання цільної крові або її компонентів.

Найбільш ефективний метод лікування апластичної анемії – це пересадка кісткового мозку. Однак цю процедуру у клінічній практиці використовують не так часто, оскільки підібрати сумісного донора досить складно, і лише в деяких лікувальних закладах є технічні можливості для таких операцій.

На даний момент проводять дослідження, спрямовані на лікування апластичного малокров’я пересадкою стовбурових клітин периферичної крові. Вони являють собою незрілі клітини, з яких надалі будуть формуватимуться всі клітини крові – еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Стовбурові клітини можуть бути отримані як від пацієнта з апластичною анемією, так і від сумісного з ним донора.

Як правильно харчуватися при анемії

За будь-яких видів анемії лікування будується не тільки на застосуванні лікарських препаратів. Велике значення в терапії приділяється організації лікувального харчування, його головна мета – насичення організму речовинами, які необхідні для процесу кровотворення.

Особливо важливо переглянути харчові звички пацієнтам з дефіцитними анеміями – за допомогою зміни раціону можна відновити рівень заліза (Мал.7.), фолієвої кислоти та вітаміну В12.

Згідно рекомендаціям, людям з малокров’ям необхідно їсти 4-5 разів на день. При цьому енергетична цінність раціону має бути достатньою – від дефіциту калорій необхідно відмовитись.

Важливо! Правильне харчування під час анемії – важливий компонент комплексної терапії. Але за рахунок дієти заповнити дефіцит заліза неможливо. На добу з продуктів харчування засвоюється трохи більше 2,5 мг заліза, а з лікарських препаратів – близько 12,5—50 мг.

У меню пацієнтів з малокровністю важливо включати страви із червоного м’яса, риби, птиці, м’ясопродуктів. У білках тваринного походження міститься велика кількість незамінних амінокислот. Вони важливі для нормального синтезу гемоглобіну, освіти та дозрівання еритроцитів. Також у м’ясі міститься залізо у специфічній формі, яка найкраще засвоюється організмом людини. Як джерело білка та вітаміну В12 також можна використовувати яйця та молочні продукти – сир, йогурти, сири (мал.8.).

При ЗДА краще відмовитися від молочних продуктів – кальцій у їх складі перешкоджає засвоєнню заліза. Також краще утриматися від кави та міцного чаю – кофеїн погіршує засвоєння мікроелемента.

Надлишок жирів порушує обмінні процеси і загалом негативно впливає на організм. Тому людям з анемією рекомендують не вживати жирних сортів м’яса, смаженої їжі, трансжирів. Як основні джерела «корисного» холестерину краще включити в раціон жирні сорти риби та рослинні олії, наприклад, оливкову.

Вуглеводи не здійснюють серйозний вплив на процес утворення еритроцитів, та їх надлишок підвищує ризик різних хронічних захворювань. Тому краще відмовитися від солодощів і десертів, а як джерело вуглеводів додати в меню фрукти, крупи, хліб з борошна грубого помелу, мед.

Незамінні компоненти кровотворення – вітаміни групи В, С, РР. Вони у великій кількості містяться у свіжих ягодах, фруктах та овочах. Корисні для людей із малокровністю і супи на м’ясному бульйоні. Вони сприяють посиленню секреції шлункового соку, завдяки чому покращують всмоктування заліза та вітаміну В12.

Для синтезу гемоглобіну необхідні також і інші мінерали:

• марганець;
• цинк;
• кобальт;
• мідь.

Ці мікроелементи містяться в яловичині, крупах, білих грибах, яйцях, бобових культурах, какао.

М’ясні страви краще поєднувати з гарніром з картоплі, помідорів, болгарського перцю, броколі, квашеної капусти. Ці овочі багаті на аскорбінову кислоту, яка покращує всмоктування заліза з травного тракту.

Людям із цим недугом будуть корисними мінеральні води із додатковим вмістом заліза. Солодкі газовані напої, кава та чай краще замінити на компот із сухофруктів, відвар шипшини, фреші, журавлинний або брусничний морс.

Вегетаріанство та анемія

Фахівці кажуть, що ЗДА у вегетаріанців зустрічається так само часто, як у не вегетаріанців. Незважаючи на те, що рівень заліза у них, як правило, нижчий, феритин зазвичай перебуває в нормі.

Щоб уникнути розвитку захворювання, людям на рослинній дієті слід дотримуватися рекомендованих норм споживання заліза, які в середньому становлять 18 мг на добу. Потрібно враховувати той факт, що залізо із рослинних джерел живлення засвоюється гірше (в обсязі 5-10%), ніж із продуктів тваринного походження (18%). Таким чином, потреба в залізі для вегетаріанців приблизно в 1,8 рази вища.

Серед продуктів, які можуть допомогти вегетаріанцям отримувати залізо у необхідних кількостях:

• соєві боби;
• сочевиця;
• шпинат;
• тофу;
• броколі.

Також важливо вживати продукти, багаті на вітамін С, які полегшують засвоєння негемового заліза.

Висновок

Важливо пам’ятати, що анемія – це серйозний патологічний стан, а не просто зміни в клінічному аналізі крові. Зниження рівня гемоглобіну може бути однією з перших ознак цілого ряду небезпечних захворювань – внутрішніх кровотеч, злоякісних новоутворень, хвороб травної системи, нирок, порушень обміну речовин. Тому так важливо регулярно проходити медичні огляди та здавати клінічний аналіз крові, щоб при появі перших ознак анемії визначити її причину та розпочати специфічне лікування.